Вправа «Який я батько/мама?»

✨ Я пропоную вам зробити письмову вправу, за допомогою якої, ви зможете подивитися на себе очима вашої дитини.

📌 Якщо у вас двоє дітей, вправу потрібно буде зробити 2 рази, якщо троє - 3, і т.д. Адже, з кожною дитиною Ви ведете себе по-різному.

1. Уявіть, що ви - дитина того віку, скільки років вашій дитині зараз. ⠀

2. Уявіть, що ваша мама веде себе по відношенню до вас так, як ви дорослий ставитеся до своєї реальної дитини.

3. Напишіть від імені дитини лист про свого батька/маму. Лист можна почати так, як ви б писали будь-який лист, з вітання. Завершити лист, відповідно, потрібно словами прощання. Писати потрібно ручкою на папері!

4. Коли будете писати, намагайтеся це робити, не аналізуючи дії батьків, просто пишіть так, як це робили б ваші діти.

У листі напишіть, що вам подобається найбільше в вашому батьку/мамі, і що вас засмучує? Що б ви хотіли як дитина, щоб батьки змінили у своїй поведінці? Обов'язково напишіть слова подяки своєму творцеві. Можливо, вам захочеться зробити йому якийсь подарунок, тоді опишіть, що це за подарунок.

5. Завершивши лист, прочитайте його і дайте собі відповідь на питання: Чи хотіли б ви мати такого батька/маму, як ви самі? Якщо, Так - прекрасно. Якщо, Ні, постарайтеся проаналізувати, що саме вам не подобається? Як можна щось поліпшити?

❗ Пам'ятайте, що все, що роблять батьки, вони роблять, люблячи свою дитину. А помилки роблять, найчастіше, через незнання. Не коріть себе, якщо щось не так, в цьому немає сенсу. Краще попросіть у дитини пробачення, якщо є за що вибачатися, і міняйтеся на краще.

Батькам. На що звертати увагу при вихованні дітей

Іноді батьки говорять дитині такі фрази:

"У інших ... діти, як діти, а ти ...",

"Ось дав Бог дитину ...",

"Пощастило ж іншим батькам з дітьми ...",

"І в кого ти тільки вдався?"

Наші діти - в нас.

Дивлюся в тебе, як в дзеркало ...

Дитина, насправді, виступає для нас своєрідним інструментом, через який ми можемо задіяти зони свого особистісного зростання. Але це при достатньому рівні усвідомленості.

Діти проектують нам ті прогалини, над якими нам необхідно попрацювати.

Бувають "важкі" підлітки, а бувають "важкі" батьки.

Ознаки "важких" батьків.

Вони говорять:

"Ну що ти так довго? Скільки ти ще будеш порпатися? Давай швидше! Ми і так вже запізнюємося" та ін.

Промовляючи ці фрази, батьки думають, що вчать дітей організованості. Насправді, в цей час дитина вчиться поспішати і хвилюватися.

"Скільки разів повторювати?"

Чим частіше повторюємо, тим менше дитина акцентує увагу на сказаному.

"Я так втомилася. У мене зовсім немає сил". Але через якийсь час дитина бачить, наприклад, телефон в руках у мами і робить висновок: "Їй не до мене. А я знову зовсім одна".

Батьки говорять: "Моя дитина - ледарка" або "У мене росте ледар".

Дитина відчуває себе поганою: "Мама розчарувалася в мені", і її самооцінка падає.

 Пропоную техніку, яка дозволяє проаналізувати поведінку дитини і звернути увагу на себе.

"5 фокусів проектуючого виховання".

Звертаємо увагу на те, куди спрямований:

1. Гнів дитини. Дитина вказує на гнів, який є в самому дорослому. Діти гніваються на те, на що навчили їх батьки.

2. Дитячі інтереси і захоплення. Вони вказують на Ваші мрії і бажання. Наприклад, дитина любить збирати конструктор (Лего). Можливо, Ви давно хочете зробити в квартирі ремонт або побудувати свій власний будинок.

3. Дитяча радість. Через неї ми можемо навчити дитину чого-небудь найкращим (легким) способом. Наприклад, під час прогулянки або гри в ляльку Барбі, ми можемо донести до малюка всю необхідну інформацію.

4. Співчуття дитини. Зверніть увагу на те, в яких ситуаціях дитина підтримує інших людей / дітей. Якими способами? Швидше за все, саме в цих сферах Вам самим варто більше відкривати своє серце.

☝Співчуття - це доросла емоція, яка притаманна дитині.

5. Включення дитини. Це коли дитина по максимуму проживає якийсь момент або максимально включена в рольову гру. Вона щаслива, наповнена радістю, знаходиться в теперішньому моменті - вона відкрита світу. Це те, чого ми самі можемо повчитися у дітей.

У наших відносинах з дітьми починає відбуватися щось дивне, коли, прокидаючись вранці, ми подумки вимовляємо: "Я люблю тебе безумовно. Спасибі тобі за те, що ти у мене є. Ти - добра, лагідна, уважна і чуйна дитина. Я пишаюся тобою".

ПІДТРИМКА БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВОСТЯМИ РОЗВИТКУ

 Що переживають батьки і як фахівцям будувати партнерство без сорому та провини

1. ЩО ВАЖЛИВО РОЗУМІТИ ФАХІВЦЮ З ПЕРШИХ ХВИЛИН

Батьки дитини з особливостями розвитку часто сприймаються як “складні”, “неусвідомлені” або “опірні”.

Насправді, вони - люди в тривалому процесі втрати очікувань, адаптації і хронічного стресу.

Більшість батьків живуть у режимі постійної мобілізації, навіть якщо виглядають спокійно.

2. ЯКІ ПОЧУТТЯ МОЖУТЬ ПЕРЕЖИВАТИ БАТЬКИ

Батькам та педагогам. Ролик "Піклування про себе. З чого почати?"

 

Батькам " Як підтримати дітей під час війни?"

 

Педагогам "Як стрес впливає на навчання дітей?"

 Крізь що зараз проходять ваші учні? Які небезпеки для них несе хронічний стрес та що ви можете з цим зробити? 

Пам’ятайте, педагогу необхідно піклуватись про психічне здоров’я дитини, а вже потім про рівень її успішності у навчанні.

Психологічний практикум "Три кроки до прийняття себе"

💛 Сьогодні 13 лютого хороший день, щоб трохи м’якше подивитися на себе.  

Міжнародний день прийняття (любові) до  себе або Міжнародний день природності (International Natural Day) вважається днем, коли люди турбуються про власні почуття та приймають себе такими, якими вони є насправді - з усіма недоліками та недосконалостями.

Але любов до себе часто неправильно розуміють. Її плутають із егоїзмом, самозакоханістю чи байдужістю до інших.

Насправді ж прийняття себе - це не про «я важливіший за всіх», а про «я теж важливий».

Любов до себе - це:

✨ вміння помічати свої потреби;

✨ дозволяти собі відпочивати без почуття провини;

✨ визнавати свої межі;

✨ ставитися до себе з тією ж м’якістю, з якою ви ставитеся до близьких.

Егоїзм будується на ігноруванні інших.

Здорова любов до себе - на контакті із собою, що, навпаки, робить нас більш емпатійними та стабільними у стосунках.

Коли людина приймає себе, їй менше потрібно доводити свою цінність, боротися за визнання або жити в постійному самокритичному напруженні.

🧠 Маленька психологічна практика «3 кроки до прийняття себе» Знайдіть кілька хвилин і дайте собі чесні відповіді:

1️⃣ Напишіть три якості або риси, які ви в собі часто критикуєте.

2️⃣ Поставте собі питання:

«Як би я поставився до друга, якби він мав ці риси?» Спробуйте відповісти тією ж підтримкою, яку дали б іншому.

3️⃣ Завершіть фразою: «Я можу не бути ідеальним(ою) - і водночас залишатися цінним(ою)».

Прийняття - це не про відсутність розвитку. Це про безпечну точку, з якої зміни стають можливими.