🧨Техніка "Звільнення від небажаних емоцій"

 ✅10 КРОКІВ ДО СПОКОЮ.

1️⃣Увійдіть у стан рівноваги (дихання, м’язова релаксація тощо)

2️⃣Сконцентруйтесь на проблемній ситуації. Пригадайте ситуацію, яка викликає неприємні емоції.

3️⃣Визначте емоцію, яку переживаєте у зв’язку з цією ситуацію, від якої хочете звільнитися. Оцініть інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Ще раз подумайте, чи насправд іхочете відпустити емоцію? Як почуватиметеся, якщо ця емоція зникне? Якщо готові попрощатися з емоцією, переходьте до наступних кроків. 

4️⃣Прислухайтесь до фізичних відчуттів у тілі. Що ви відчуваєте (порожнечу, холод, задерев’яніння, тиск, напругу, спазм, відчуття важкості, серцебиття, змінене дихання тощо) і де (уголові, горлі, грудях, животі, спині, руках, ногах...)? 

Наприклад, тиск в грудній клітці, спазм у шлунку, клубок у горлі тощо.

5️⃣Які асоціації, образи пов’язані з цими тілесними відчуттями (камінь, палка, змія, їжак тощо).

6️⃣Відокремте ваше «Я» від емоції. Емоція є лише частиною вас, належить вам, від неї можете звільнитися. Коли відчуєте, що «Я» – це «Я», а емоції – це лише емоції, якими ваше «Я» може управляти, тоді з’явиться можливість відпустити їх.

7️⃣Відпустіть емоцію на свободу. Просто відпустіть. Виберіть найбільш прийнятний для себе спосіб:

✅Продихайте емоцію, спостерігаючи за образом. Уявляйте собі, ніби з потоком дихання на видиху образ поступово покидає вас і ваше тіло. Або трансформуйте образ з негативного в позитивний: міняйте форму (закругляйте гострі кути, згладжуйте виступи), забарвлення (агресивні кольори перефарбовуйте в спокійні, створюйте гармонійну колірну гамму), робіть його легким, теплим, приємним на дотик, таким, що приносить вам задоволення. Поверніть змінений вами образ в себе і розчиніть його в глибинах свого організму. Відчуйте, як змінилися ваші переживання.

✅Починайте переживати свої емоції. Нехай вони заповнять ваше тіло і розум. Якщо це горе, можете заплакати, гнів – відчуйте, як «закипає кров», змінюється дихання і напружуєтьсятіло. Переживіть свої почуття тае моції. Переживайте і спостерігайте. Будьте в контакті з диханням. Відчуйте, як змінюються ваші переживання.

✅Висловіть емоцію в русі (наприклад, протанцюйте її під музику). 

✅Висловіть емоцію мовою малюнку або в іншій творчій діяльності. 

8️⃣Перевірте результат. Критерій, ознака звільнення від емоції: фізичне і емоційне полегшення. Ви можете відчути, ніби тягар впав з плечей; раптову хвилю холоду по тілі; чи стало смішно. Така реакція означає, що накопичена емоційна енергія звільнилася.

9️⃣Виміряйте знову інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Повторюйте техніку дотих пір, поки інтенсивність не зменшиться до найменшої цифри.

🔟Похваліть себе. Скажіть щось таке: «Я це зробив/ла!», «Я – молодець!».

з Міжнародна Психологічна Асоціація Проективних Методик

🎨 Техніка: «Я і мої опори»

 1️⃣ На аркуші паперу намалюйте невелике коло в центрі та зобразіть себе в цьому колі.

2️⃣ Далі обираємо свої опори, і тут дуже важливо запитати себе, а що вас підтримує, які опори є у вас. І намалюйте навколо першого кола інші елементи (кола, пелюстки, лінії, символи), які позначають опори. Це можуть бути:

▪️ Соціальні зв’язки: друзі, колеги, рідні.

▪️ Особисті якості: життєва сила, оптимізм, здатність відновлюватися.

▪️ Спогади: важливі перемоги, моменти щастя.

▪️ Духовні та культурні ресурси.

▪️ Аффірмації, дихальні техніки, медитації, релаксаційні вправи.

▪️ Робота, хобі, щоденні ритуали.

3️⃣ Коли малюнок буде готовий — подивіться на нього. Усе це з вами. Усе це — ваші ресурси. Навіть якщо ви зараз в іншій країні, в новій реальності.

🔸 Ця вправа підходить і для самостійної роботи. Її часто дають клієнту додому, щоб він міг згадати, що допомагає йому справлятися. Такий малюнок стає картою ресурсів, яку можна доповнювати з часом — тиждень, місяць або навіть довше. Вона допомагає краще відчувати свої опори і повертатися до них, коли стає важко.

© Гаркавец Ольга

ПІДЛІТОК ЗАМКНУВСЯ У СОБІ, ЩО РОБИТИ?

 Якщо підліток замкнувся в собі, важливо проявити розуміння, підтримку та терпіння. Батькам потрібно спробувати налагодити контакт, з'ясувати можливі причини змін у поведінці та, за необхідності, звернутися по допомогу до фахівця. 

Що робити батькам:

🚩Залишайтеся хорошим слухачем: Секрет успішного спілкування полягає в умінні слухати. Не засуджуйте і не критикуйте його почуття чи думки.

🚩Проявіть ініціативу до розмови: Скажіть дитині, що ви за неї хвилюєтеся, що вона вам дорога і ви готові допомогти. Іноді підліток може не знати, як почати розмову.

🚩Не тисніть: Якщо підліток не хоче говорити одразу, дайте йому час. Важливо, щоб він знав, що ви завжди поруч і готові вислухати, коли він буде готовий.

🚩Залучайте до спільних справ: Попросіть про невелику допомогу у ваших щоденних справах або запропонуйте зайнятися чимось разом (наприклад, приготувати вечерю, прогулятися, подивитися фільм). Це може створити невимушену атмосферу для спілкування.

🚩Поважайте його простір: Підлітковий вік – це період становлення особистості, і потреба в особистому просторі є нормальною. Важливо знайти баланс між турботою та повагою до його кордонів.

🚩Стимулюйте до активностей: Запропонуйте фізичну активність, творчі заняття, волонтерство чи навчання чомусь новому (програмування, малювання, танці). Це допоможе зняти стрес та відновити інтерес до життя.

🚩Спілкуйтеся з друзями підлітка: Якщо прямий контакт не вдається, можна спробувати поговорити з його друзями, щоб дізнатися, що відбувається в його житті. 

📌Коли варто звернутися до фахівця:

Звернення до психолога чи психотерапевта є бажаним, коли підліток не може самостійно впоратися зі своїми переживаннями та внутрішніми конфліктами, або якщо ви помітили тривожні ознаки, які тривають тривалий час: 

☑️Різкі та стійкі зміни в поведінці (мовчазність, уникання розмов, агресія).

☑️Ознаки депресії: постійний сумний настрій, відсутність апетиту, зниження енергійності, втрата концентрації, апатія.

☑️Труднощі у стосунках з однолітками.

Будь-які натяки на суїцидальні думки чи самоушкодження (селфхарм). 

У таких випадках допомога кваліфікованого спеціаліста має вирішальне значення.

Рубрика "Запитай у психолога"

📎 Питання: "Раз на день буває паніка десь 5 - 10 хвилин. Кудись треба бігти, щось робити, біль і відчуття самотності. А потім тиша і спокій."

Стан, який описаний схожий на паніку. Це раптова інтенсивна емоційна реакція, яка супроводжується фізичними проявами: серцебиттям, прискореним диханням, відчуттям стискання в грудях, іноді болем, страхом померти або втратити здоровий глузд. 

Стан може бути обумовлений різними причинами: високий рівень навантаження, хронічний стрес, нестача повноцінного сну, неопрацьований травматичний досвід, напруження, тривожний / панічний розлад тощо. 

Важливо помічати, чи є якісь закономірності у виникненні такого стану, наприклад, певний час доби, або розмова чи зустріч з кимось, або при виникненні думки про щось. Якщо Ви помітили такі особливості, можна спробувати знайти причину. Іноді зробити це самостійно буває складно, тож в такій ситуації рекомендували би звернутися по допомогу до фахівця. 

В моменті впоратись з тривожним станом можуть наступні дії: 

🧎‍♀️Зупинитися фізично. Сісти. Відчути стопи на підлозі.👣

🗣️Зробити видих на 6, потім Вдих на 4

🤗Назвати реальність: «Зараз я тут»

🥛зробити ковток води

👀подивитись навколо, перелічити предмети, які бачите.

Важливо пам'ятати, що тривога, паніка, зазвичай мають хвилеобразний характер: наростають, мають пік, а потім спад. 

Якщо такі стани повторюються часто, а дії, яких Ви вживаєте для опанування стресового стану не приносять бажаного результату, важливо вернутись до фахівця з психічного здоров'я.

Невизначена втрата. Як підтримати людину, у якої близький зник безвісти

 Людина або родина, чий близький зник безвісти, проходить крізь надзвичайно важке випробування. У психології цей досвід називають невизначеною втратою (термін, запропонований докторкою Полін Босс). Це особливий тип втрати, у якому відсутня визначеність і завершеність.

Більшість людей відчувають сильну тривогу, стикаючись із невідомістю. У випадку зникнення безвісти до неї додаються страх за життя близької людини, припущення найгіршого, надія на благополучне розв’язання ситуації. Така напруга може тривати місяцями й навіть роками.

Окрім емоційного тягаря, родичі зниклих змушені проходити численні бюрократичні процедури, самостійно намагатися встановити долю близької людини, переглядати інформацію з різних джерел, часто з травматичним і шокуючим контентом. Усе це значно впливає на психоемоційний стан.

Будь-яка втрата супроводжується болем і горем, і чим ціннішою є втрата, тим глибшим є цей біль. У випадку невизначеної втрати біль часто ще інтенсивніший, адже немає підтвердження, немає крапки, немає можливості почати класичний процес горювання. Постійна неоднозначність виснажує та позбавляє відчуття опори.

З ЧИМ НЕ МОЖНА ПРИХОДИТИ У ШКОЛУ: нові правила безпеки для учнів 👦👧

 Безпечне навчальне середовище у школі — це умови, що захищають дітей та педагогів від фізичної, психологічної та інформаційної шкоди, булінгу та небезпечних факторів. Це дотримання санітарних норм, психологічний комфорт, інклюзивність і простір для розвитку без страху та дискримінації.

З метою підвищення безпеки дітей та педагогів, Постановою КМУ №70 від 14 січня 2026 року запроваджено чіткі правила щодо предметів і речовин, з якими заборонено перебувати у школі.

❌ Заборонено приносити:

-вогнепальну, пневматичну та спортивну зброю, її складові та боєприпаси;

-вибухові пристрої, детонатори, запали, предмети, що імітують зброю;

-газові балончики та інші засоби самооборони зі сльозоточивими чи подразнювальними речовинами;

-алкоголь, пиво, енергетики, тютюнові вироби, електронні сигарети та рідини до них;

-холодну зброю, колюче-ріжучі та метальні предмети;

-електрошокові пристрої;

-наручники, гумові та пластикові кийки;

-піротехніку: петарди, феєрверки, димові шашки, ракети, салюти;

-легкозаймисті речовини та матеріали: бензин, гас, ацетон, дизельне пальне, сірка, газові суміші;

-інструменти та предмети, які можуть завдати шкоди: молотки, дрилі, пили, газові пальники, балончики для газових пальників;

-наркотичні та психотропні речовини.

✅ Винятки: предмети, що використовуються у господарській діяльності школи, для освітнього процесу під контролем педагогів, експонати шкільних музеїв, спортивні чи виховні заходи під наглядом відповідальної особи, а також для функціонування пунктів незламності на території шкіл.

Батькам варто перевіряти вміст рюкзаків дітей та пояснювати, що навіть «жартівливі» предмети, які імітують зброю, можуть спричинити серйозні наслідки. Учням слід пам’ятати: порушення правил може призвести до дисциплінарних заходів і виклику батьків у школу.

Нові правила вже діють по всій Україні, даючи школам чіткий юридичний інструмент для захисту дітей. Відповідальність за дотримання правил лежить на адміністрації, батьках та самих учнях.

Постанова КМУ👉https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2026-%D0%BF#Text 

15 способів показати дитині, що ви її любите

1. Зізнання в любові

«Я тебе люблю», «Ти для мене — найрідніший», «Ти народився саме таким, якого я й чекала»…

2. Довіра

Дитина каже правду — поки не доведено протилежне! Завжди й всюди. Навіть якщо президент скаже, що ваша дитина вкрала в нього жуйку — нехай доведе!

3. Подяка

«Дякую, що накрив(ла) на стіл»,

«Дякую, що допоміг(ла) прибрати»,

«Дякую, що приніс(ла) книжку»,

«Дякую, що спитав(ла), як минув мій день»…

4. Фізичний контакт

Ніжні дотики, обійми, поцілунки…

5. Усмішка і зоровий контакт

Просто подивіться в очі — тепло й по-справжньому.

6. Подарунки

Великі й маленькі, з приводу і без. Так, це теж важливо!

7. Інтерес

Слухайте дитину з щирою увагою. Без непроханих порад і коментарів. Просто слухайте. Навіть мовчки.

8. Лагідне прізвисько

Бажано унікальне — те, яке відображає вашу любов і прийняття індивідуальності дитини.

9. Захист

Не дозволяйте стороннім сварити вашу дитину, соромити чи принижувати. Якщо є претензії — нехай звертаються до вас.

10. Повага

До особистості дитини, до її речей, інтересів, друзів… Не змушуйте ділитися. Не примушуйте просити пробачення.

11. Щирість

Говоріть правду — завжди. У тій формі, яку дитина зможе зрозуміти.

12. Турбота

«Я бачу, що тобі холодно — ось гарячий чай»,

«Ти втомився? Давай присядемо»,

«Тут тобі незручно? Ходімо в інше місце…»

13. Прийняття, співпереживання, емпатія

Плакати — нормально. Злитись — нормально. Ображатися — нормально. Немає «поганих» емоцій. Приймайте їх усі, навіть ті, які вам неприємні. Не смійтеся з дитячих страхів. Не знецінюйте біль. Не зворушуйтесь чужими очима над їхніми образами.

14. Час

Найцінніше, що ви можете подарувати — це свій час. Його не повернеш. Грайте з дитиною, дуркуйте, проведіть цей час разом — весело й щиро.

15. Віра

Вірте у свою дитину! В її здібності, у її розум, у її силу. Вірте, що вона досягне всього. Вірте в її мрії й плани — навіть якщо вони здаються вам наївними чи «дитячими».

 

Учням про "Здорову vs. нездорову дружбу" — простими словами

 Дружба має робити тебе сильнішим і спокійнішим, а не втомленим чи наляканим.

Здорова дружба — це коли:

🌿 Ти можеш бути собою.

🌿 З тобою говорять з повагою.

🌿 Твою думку слухають.

🌿 Ти можеш сказати «ні» без страху.

🌿 Ти радієш зустрічам, а не хвилюєшся.

🌿 Поруч із другом ти відчуваєш себе важливим.

Нездорова дружба — це коли:

⚠️ Тобі погано після розмови.

⚠️ Тебе примушують або маніпулюють.

⚠️ Дружба — «тільки по правилах» іншої людини.

⚠️ З тобою кепкують, ображають, знецінюють.

⚠️ Ти боїшся сказати щось зайве.

⚠️ Тебе використовують.

❗❗❗І головне, що ти маєш знати: дружба не повинна боліти.

Якщо поруч із кимось постійно тривожно, соромно або сумно — це не дружба, і про це можна й треба говорити дорослим.

Вправа «Який я батько/мама?»

✨ Я пропоную вам зробити письмову вправу, за допомогою якої, ви зможете подивитися на себе очима вашої дитини.

📌 Якщо у вас двоє дітей, вправу потрібно буде зробити 2 рази, якщо троє - 3, і т.д. Адже, з кожною дитиною Ви ведете себе по-різному.

1. Уявіть, що ви - дитина того віку, скільки років вашій дитині зараз. ⠀

2. Уявіть, що ваша мама веде себе по відношенню до вас так, як ви дорослий ставитеся до своєї реальної дитини.

3. Напишіть від імені дитини лист про свого батька/маму. Лист можна почати так, як ви б писали будь-який лист, з вітання. Завершити лист, відповідно, потрібно словами прощання. Писати потрібно ручкою на папері!

4. Коли будете писати, намагайтеся це робити, не аналізуючи дії батьків, просто пишіть так, як це робили б ваші діти.

У листі напишіть, що вам подобається найбільше в вашому батьку/мамі, і що вас засмучує? Що б ви хотіли як дитина, щоб батьки змінили у своїй поведінці? Обов'язково напишіть слова подяки своєму творцеві. Можливо, вам захочеться зробити йому якийсь подарунок, тоді опишіть, що це за подарунок.

5. Завершивши лист, прочитайте його і дайте собі відповідь на питання: Чи хотіли б ви мати такого батька/маму, як ви самі? Якщо, Так - прекрасно. Якщо, Ні, постарайтеся проаналізувати, що саме вам не подобається? Як можна щось поліпшити?

❗ Пам'ятайте, що все, що роблять батьки, вони роблять, люблячи свою дитину. А помилки роблять, найчастіше, через незнання. Не коріть себе, якщо щось не так, в цьому немає сенсу. Краще попросіть у дитини пробачення, якщо є за що вибачатися, і міняйтеся на краще.

Батькам. На що звертати увагу при вихованні дітей

Іноді батьки говорять дитині такі фрази:

"У інших ... діти, як діти, а ти ...",

"Ось дав Бог дитину ...",

"Пощастило ж іншим батькам з дітьми ...",

"І в кого ти тільки вдався?"

Наші діти - в нас.

Дивлюся в тебе, як в дзеркало ...

Дитина, насправді, виступає для нас своєрідним інструментом, через який ми можемо задіяти зони свого особистісного зростання. Але це при достатньому рівні усвідомленості.

Діти проектують нам ті прогалини, над якими нам необхідно попрацювати.

Бувають "важкі" підлітки, а бувають "важкі" батьки.

Ознаки "важких" батьків.

Вони говорять:

"Ну що ти так довго? Скільки ти ще будеш порпатися? Давай швидше! Ми і так вже запізнюємося" та ін.

Промовляючи ці фрази, батьки думають, що вчать дітей організованості. Насправді, в цей час дитина вчиться поспішати і хвилюватися.

"Скільки разів повторювати?"

Чим частіше повторюємо, тим менше дитина акцентує увагу на сказаному.

"Я так втомилася. У мене зовсім немає сил". Але через якийсь час дитина бачить, наприклад, телефон в руках у мами і робить висновок: "Їй не до мене. А я знову зовсім одна".

Батьки говорять: "Моя дитина - ледарка" або "У мене росте ледар".

Дитина відчуває себе поганою: "Мама розчарувалася в мені", і її самооцінка падає.

 Пропоную техніку, яка дозволяє проаналізувати поведінку дитини і звернути увагу на себе.

"5 фокусів проектуючого виховання".

Звертаємо увагу на те, куди спрямований:

1. Гнів дитини. Дитина вказує на гнів, який є в самому дорослому. Діти гніваються на те, на що навчили їх батьки.

2. Дитячі інтереси і захоплення. Вони вказують на Ваші мрії і бажання. Наприклад, дитина любить збирати конструктор (Лего). Можливо, Ви давно хочете зробити в квартирі ремонт або побудувати свій власний будинок.

3. Дитяча радість. Через неї ми можемо навчити дитину чого-небудь найкращим (легким) способом. Наприклад, під час прогулянки або гри в ляльку Барбі, ми можемо донести до малюка всю необхідну інформацію.

4. Співчуття дитини. Зверніть увагу на те, в яких ситуаціях дитина підтримує інших людей / дітей. Якими способами? Швидше за все, саме в цих сферах Вам самим варто більше відкривати своє серце.

☝Співчуття - це доросла емоція, яка притаманна дитині.

5. Включення дитини. Це коли дитина по максимуму проживає якийсь момент або максимально включена в рольову гру. Вона щаслива, наповнена радістю, знаходиться в теперішньому моменті - вона відкрита світу. Це те, чого ми самі можемо повчитися у дітей.

У наших відносинах з дітьми починає відбуватися щось дивне, коли, прокидаючись вранці, ми подумки вимовляємо: "Я люблю тебе безумовно. Спасибі тобі за те, що ти у мене є. Ти - добра, лагідна, уважна і чуйна дитина. Я пишаюся тобою".