Дитина тікає в світ комп'ютера / інтернету. Як її повернути? Інтернет-залежність: що це?

Інтернет-залежність: що це?

Щоб зрозуміти цей термін - акцент слід зробити на слові залежність. Як зазначено в психологічному словнику, залежність - це нав'язлива потреба здійснювати певні дії, незважаючи на несприятливі наслідки. Тобто, дитина вже не контролює себе. У неї є об'єкт - комп'ютер / інтернет / гра і їй нав'язливо потрібно вступити з цим в контакт, щоб стало добре або не так погано.

Дитині в ці періоди все одно на свою реальність. Вона її не відчуває. Вона випадає з неї. Її для неї не існує. Іноді мозок повертається в реальність, щоб задовольнити фізіологічні потреби тіла, а потім знову в «анреал» світ.

Що відчуває така дитина? Найчастіше нічого. Вона перекриває свої почуття. Їй з певних причин стає все одно на них. Вона від них біжить.

Про що вона думає? Вже точно не про реальність, не про відносини з кимось, не про те, що комусь або їй самій може бути погано і не про своє майбутнє. Думки опосередковані комп'ютером / грою / інтернетом.

Наслідки інтернет-залежності:

РЕАКЦІЇ ЛЮДИНИ НА НЕБЕЗПЕКУ ТА ТРАВМУ👇

 Чи знали, що окрім бий/біжи/замри, є ще така реакція на небезпеку як "підкорись"? От тепер знайте 🙂

🌾підлещування

🌾 задобрювання

🌾 поступливість

🌾 складність відмовити, сказати “ні”, наполягти на кордоні

🌾 розважання інших

🌾 залежність від емоційного стану іншої людини

Це стратегії задобрювання, і вони начебто приносять безпеку (коли немає сил чи навику протистояти агресії), але ціною цієї безпеки є втрачена автономія та автентичність.

Реакції на небезпеку (бий/біжи/замри/підкорись) можуть виникати, коли:

🍁 є реальна небезпека для вашого життя/здоров’я.

🍁 масштаб події дуже незвичний порівняно з минулим досвідом, подія більша за здатність впоратись з нею.

🍁 ви вже в безпеці, але організм і далі реагує так, ніби безпека триває (безпека не дорівнює почуттю безпеки), організм опрацьовує пережите.

🍁 проживання втрати чогось/когось важливого.

🍁 проживання давньої травми, яка актуалізувалася від поточного тригера.

🍁 нервова система настільки виснажена тривалим стресом, що важко витримати навіть дрібні неприємності: розбита чашка, дрібна помилка.

🍁 завчена безпомічність, відсутність дозволу собі подбати про себе і/або звернутись по допомогу, розвинути нові навики замість самозвинувачення.

❓Подумайте, який сектор з малюнку найбільш часто трапляється в вашому житті, яка ваша автоматична реакція (яка формується вашими генами, вихованням, досвідом, навиками та поточною ситуацією).

🍂 Нагадайте собі, що будь-яка реакція це нормальна реакція на ненормальні обставини, це реакція закладена в нас природою задля виживання в критичній ситуації. 

🍂 Це реакція, яка свідчить, що: мені зараз дуже складно, ситуація складна, що я можу зробити? Це сигнал, що час подбати про себе, добрати сил і допомоги, шукати доступні варіанти та усвідомлювати свою сферу впливу: на що саме в цій ситуації я впливаю і маю сили й підтримку зробити (навіть маленьке), а на що не впливаю і можу лише прийняти що так є.

І ще: безпека (ситуація) не дорівнює почуттю безпеки (емоція). Можна бути в безпеці, але всередині штормить так що ой. 

Подумайте, що і хто дає вам почуття безпеки? Робіть це, звертайте фокус уваги саме туди. Не стукайте в зачинені двері, двічі постукали - і досить, все зрозуміло. Шукайте варіанти. Дбайте про себе. Ви цього заслуговуєте просто тому, що ви жива людина.»

Від Наталія Біда зі сторінки @Медичний центр «Доказові»

ТЕХНІКИ РОЗВИТКУ EQ ДЛЯ ДОРОСЛИХ І ДІТЕЙ

Не настільки важливо, чому ми вчимо дітей, як те, який приклад ми показуємо. А найважливіший приклад – це вміння бути щасливим.

1. Скринька емоцій

Корисно створити в уяві свою скриньку щастя. «Складіть» у неї все, що асоціюється у вас з щастям візуально, на слух, смак, нюх і дотик. А потім створіть таку ж коробку разом зі своєю дитиною, детально обговорюючи з нею її емоції. Приклад:

Зір: щаслива посмішка дитини.

Слух: шум морської хвилі.

Смак: солодка полуниця.

Нюх: аромати лісу після дощу.

Дотик: обійми коханої людини.

2. Мова емоцій

Вона допоможе не тільки розібратися у власних почуттях, але і дозволить оточуючим краще вас розуміти. Таке спілкування з партнером, колегами і особливо з дитиною стане основою взаєморозуміння в сім’ї і на роботі. Для цього введіть в свою промову формулу: «Я відчуваю…, тому що…, і я хотіла б…».

На прикладі спілкування з дитиною ця формула може звучати так: «Я засмучена, що ти розлив воду з фарбами. Я хотіла б, щоб ти був уважнішим. А зараз давай разом приберемся».

3. Що я відчуваю сьогодні

Гра полягає в тому, щоб кожен вечір дитина сама вибирала емоцію сьогоднішнього дня. «Сьогодні я відчував радість (смуток, цікавість, злість…), коли…». Для цього роздрукуйте всі емоції улюбленого персонажа дитини, які він і буде вибирати для позначення своїх переживань. Ця гра вчить усвідомленню і прийняттю власних почуттів.

4. Емоційний фотоальбом-подорож

Цікаво фотографувати не тільки в стилі «я і пам’ятки». Спробуйте робити емоційні фотографії: «А! Ця пальма як величезний кактус – треба його спробувати», «Вежа не падає?!», «Жуууук!».

Повірте, такі фотографії дуже приємно розглядати всією родиною. А ще з них можна робити розповідь про подорож. Роздруковуєте кілька фотографій, перемішуєте і створюєте нову історію вашої поїздки.

5. Емоції в фарбах

Можна зробити свою галерею емоцій, де кожна картина – це емоція, виражена тими фарбами і композицією, яку обирає дитина. Дуже здорово малювати одночасно і порівняти, якими у вас вийшли радість, смуток, злість.

6. Компас емоцій

Унікальна гра, яка не тільки знайомить дитину з емоціями, але і показує почуття, які людина відчуває в тій чи іншій ситуації. Суть гри: кожен отримує набір з 8 карток: радість, страх, інтерес, натхнення, сумнів, подив, довіра, гнів. Перелік можна доповнювати.

Загадуючий гравець придумує слово-поняття-ситуацію і, обираючи до неї відповідну емоцію, викладає картку в коло закритою. Інші гравці повинні вгадати: яку емоцію викликає у гравця загадана ситуація.

Наприклад, мама може вибрати картку «радість» на поняття «1 вересня», а дочка – «страх». Дітям складно проговорити про свої емоції. А в грі вони розкривають їх.

І не забувайте про читання книжок і хорошу музику. Це нестаріючі ресурси для пізнання себе, оточуючих і всього світу.

Вправа для зняття психоемоційного напруження

  Ця проста вправа з китайської гімнастики допомагає швидко знизити напруження, заспокоїти дихання та переключити увагу з тривожних думок на тіло.

Як виконувати:

1️⃣ Зробіть перший короткий вдих носом — витягніть руки перед собою на рівні плечей.

2️⃣ Зробіть другий короткий вдих носом — розведіть руки в сторони на рівні плечей.

3️⃣ Зробіть третій короткий вдих носом — підніміть руки вгору над головою.

Після цього зробіть довгий повільний видих через рот.

Руки при цьому тримайте за головою, пальці з’єднайте в замок, лікті розслабте.

🔁 Повторіть вправу 5–6 разів.

Після виконання зверніть увагу на свій стан:

💭 Як ви почуваєтеся зараз? Чи змінилося ваше дихання або рівень напруги в тілі?

📚 Взято з методичного посібника «Психологічна хвилинка» (вправи для зняття психоемоційного напруження) Мельничук В., Флярковська О., Черниш О., Чуприна О.

🧨Техніка "Звільнення від небажаних емоцій"

 ✅10 КРОКІВ ДО СПОКОЮ.

1️⃣Увійдіть у стан рівноваги (дихання, м’язова релаксація тощо)

2️⃣Сконцентруйтесь на проблемній ситуації. Пригадайте ситуацію, яка викликає неприємні емоції.

3️⃣Визначте емоцію, яку переживаєте у зв’язку з цією ситуацію, від якої хочете звільнитися. Оцініть інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Ще раз подумайте, чи насправд іхочете відпустити емоцію? Як почуватиметеся, якщо ця емоція зникне? Якщо готові попрощатися з емоцією, переходьте до наступних кроків. 

4️⃣Прислухайтесь до фізичних відчуттів у тілі. Що ви відчуваєте (порожнечу, холод, задерев’яніння, тиск, напругу, спазм, відчуття важкості, серцебиття, змінене дихання тощо) і де (уголові, горлі, грудях, животі, спині, руках, ногах...)? 

Наприклад, тиск в грудній клітці, спазм у шлунку, клубок у горлі тощо.

5️⃣Які асоціації, образи пов’язані з цими тілесними відчуттями (камінь, палка, змія, їжак тощо).

6️⃣Відокремте ваше «Я» від емоції. Емоція є лише частиною вас, належить вам, від неї можете звільнитися. Коли відчуєте, що «Я» – це «Я», а емоції – це лише емоції, якими ваше «Я» може управляти, тоді з’явиться можливість відпустити їх.

7️⃣Відпустіть емоцію на свободу. Просто відпустіть. Виберіть найбільш прийнятний для себе спосіб:

✅Продихайте емоцію, спостерігаючи за образом. Уявляйте собі, ніби з потоком дихання на видиху образ поступово покидає вас і ваше тіло. Або трансформуйте образ з негативного в позитивний: міняйте форму (закругляйте гострі кути, згладжуйте виступи), забарвлення (агресивні кольори перефарбовуйте в спокійні, створюйте гармонійну колірну гамму), робіть його легким, теплим, приємним на дотик, таким, що приносить вам задоволення. Поверніть змінений вами образ в себе і розчиніть його в глибинах свого організму. Відчуйте, як змінилися ваші переживання.

✅Починайте переживати свої емоції. Нехай вони заповнять ваше тіло і розум. Якщо це горе, можете заплакати, гнів – відчуйте, як «закипає кров», змінюється дихання і напружуєтьсятіло. Переживіть свої почуття тае моції. Переживайте і спостерігайте. Будьте в контакті з диханням. Відчуйте, як змінюються ваші переживання.

✅Висловіть емоцію в русі (наприклад, протанцюйте її під музику). 

✅Висловіть емоцію мовою малюнку або в іншій творчій діяльності. 

8️⃣Перевірте результат. Критерій, ознака звільнення від емоції: фізичне і емоційне полегшення. Ви можете відчути, ніби тягар впав з плечей; раптову хвилю холоду по тілі; чи стало смішно. Така реакція означає, що накопичена емоційна енергія звільнилася.

9️⃣Виміряйте знову інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Повторюйте техніку дотих пір, поки інтенсивність не зменшиться до найменшої цифри.

🔟Похваліть себе. Скажіть щось таке: «Я це зробив/ла!», «Я – молодець!».

з Міжнародна Психологічна Асоціація Проективних Методик

🎨 Техніка: «Я і мої опори»

 1️⃣ На аркуші паперу намалюйте невелике коло в центрі та зобразіть себе в цьому колі.

2️⃣ Далі обираємо свої опори, і тут дуже важливо запитати себе, а що вас підтримує, які опори є у вас. І намалюйте навколо першого кола інші елементи (кола, пелюстки, лінії, символи), які позначають опори. Це можуть бути:

▪️ Соціальні зв’язки: друзі, колеги, рідні.

▪️ Особисті якості: життєва сила, оптимізм, здатність відновлюватися.

▪️ Спогади: важливі перемоги, моменти щастя.

▪️ Духовні та культурні ресурси.

▪️ Аффірмації, дихальні техніки, медитації, релаксаційні вправи.

▪️ Робота, хобі, щоденні ритуали.

3️⃣ Коли малюнок буде готовий — подивіться на нього. Усе це з вами. Усе це — ваші ресурси. Навіть якщо ви зараз в іншій країні, в новій реальності.

🔸 Ця вправа підходить і для самостійної роботи. Її часто дають клієнту додому, щоб він міг згадати, що допомагає йому справлятися. Такий малюнок стає картою ресурсів, яку можна доповнювати з часом — тиждень, місяць або навіть довше. Вона допомагає краще відчувати свої опори і повертатися до них, коли стає важко.

© Гаркавец Ольга

ПІДЛІТОК ЗАМКНУВСЯ У СОБІ, ЩО РОБИТИ?

 Якщо підліток замкнувся в собі, важливо проявити розуміння, підтримку та терпіння. Батькам потрібно спробувати налагодити контакт, з'ясувати можливі причини змін у поведінці та, за необхідності, звернутися по допомогу до фахівця. 

Що робити батькам:

🚩Залишайтеся хорошим слухачем: Секрет успішного спілкування полягає в умінні слухати. Не засуджуйте і не критикуйте його почуття чи думки.

🚩Проявіть ініціативу до розмови: Скажіть дитині, що ви за неї хвилюєтеся, що вона вам дорога і ви готові допомогти. Іноді підліток може не знати, як почати розмову.

🚩Не тисніть: Якщо підліток не хоче говорити одразу, дайте йому час. Важливо, щоб він знав, що ви завжди поруч і готові вислухати, коли він буде готовий.

🚩Залучайте до спільних справ: Попросіть про невелику допомогу у ваших щоденних справах або запропонуйте зайнятися чимось разом (наприклад, приготувати вечерю, прогулятися, подивитися фільм). Це може створити невимушену атмосферу для спілкування.

🚩Поважайте його простір: Підлітковий вік – це період становлення особистості, і потреба в особистому просторі є нормальною. Важливо знайти баланс між турботою та повагою до його кордонів.

🚩Стимулюйте до активностей: Запропонуйте фізичну активність, творчі заняття, волонтерство чи навчання чомусь новому (програмування, малювання, танці). Це допоможе зняти стрес та відновити інтерес до життя.

🚩Спілкуйтеся з друзями підлітка: Якщо прямий контакт не вдається, можна спробувати поговорити з його друзями, щоб дізнатися, що відбувається в його житті. 

📌Коли варто звернутися до фахівця:

Звернення до психолога чи психотерапевта є бажаним, коли підліток не може самостійно впоратися зі своїми переживаннями та внутрішніми конфліктами, або якщо ви помітили тривожні ознаки, які тривають тривалий час: 

☑️Різкі та стійкі зміни в поведінці (мовчазність, уникання розмов, агресія).

☑️Ознаки депресії: постійний сумний настрій, відсутність апетиту, зниження енергійності, втрата концентрації, апатія.

☑️Труднощі у стосунках з однолітками.

Будь-які натяки на суїцидальні думки чи самоушкодження (селфхарм). 

У таких випадках допомога кваліфікованого спеціаліста має вирішальне значення.

Рубрика "Запитай у психолога"

📎 Питання: "Раз на день буває паніка десь 5 - 10 хвилин. Кудись треба бігти, щось робити, біль і відчуття самотності. А потім тиша і спокій."

Стан, який описаний схожий на паніку. Це раптова інтенсивна емоційна реакція, яка супроводжується фізичними проявами: серцебиттям, прискореним диханням, відчуттям стискання в грудях, іноді болем, страхом померти або втратити здоровий глузд. 

Стан може бути обумовлений різними причинами: високий рівень навантаження, хронічний стрес, нестача повноцінного сну, неопрацьований травматичний досвід, напруження, тривожний / панічний розлад тощо. 

Важливо помічати, чи є якісь закономірності у виникненні такого стану, наприклад, певний час доби, або розмова чи зустріч з кимось, або при виникненні думки про щось. Якщо Ви помітили такі особливості, можна спробувати знайти причину. Іноді зробити це самостійно буває складно, тож в такій ситуації рекомендували би звернутися по допомогу до фахівця. 

В моменті впоратись з тривожним станом можуть наступні дії: 

🧎‍♀️Зупинитися фізично. Сісти. Відчути стопи на підлозі.👣

🗣️Зробити видих на 6, потім Вдих на 4

🤗Назвати реальність: «Зараз я тут»

🥛зробити ковток води

👀подивитись навколо, перелічити предмети, які бачите.

Важливо пам'ятати, що тривога, паніка, зазвичай мають хвилеобразний характер: наростають, мають пік, а потім спад. 

Якщо такі стани повторюються часто, а дії, яких Ви вживаєте для опанування стресового стану не приносять бажаного результату, важливо вернутись до фахівця з психічного здоров'я.

Невизначена втрата. Як підтримати людину, у якої близький зник безвісти

 Людина або родина, чий близький зник безвісти, проходить крізь надзвичайно важке випробування. У психології цей досвід називають невизначеною втратою (термін, запропонований докторкою Полін Босс). Це особливий тип втрати, у якому відсутня визначеність і завершеність.

Більшість людей відчувають сильну тривогу, стикаючись із невідомістю. У випадку зникнення безвісти до неї додаються страх за життя близької людини, припущення найгіршого, надія на благополучне розв’язання ситуації. Така напруга може тривати місяцями й навіть роками.

Окрім емоційного тягаря, родичі зниклих змушені проходити численні бюрократичні процедури, самостійно намагатися встановити долю близької людини, переглядати інформацію з різних джерел, часто з травматичним і шокуючим контентом. Усе це значно впливає на психоемоційний стан.

Будь-яка втрата супроводжується болем і горем, і чим ціннішою є втрата, тим глибшим є цей біль. У випадку невизначеної втрати біль часто ще інтенсивніший, адже немає підтвердження, немає крапки, немає можливості почати класичний процес горювання. Постійна неоднозначність виснажує та позбавляє відчуття опори.

З ЧИМ НЕ МОЖНА ПРИХОДИТИ У ШКОЛУ: нові правила безпеки для учнів 👦👧

 Безпечне навчальне середовище у школі — це умови, що захищають дітей та педагогів від фізичної, психологічної та інформаційної шкоди, булінгу та небезпечних факторів. Це дотримання санітарних норм, психологічний комфорт, інклюзивність і простір для розвитку без страху та дискримінації.

З метою підвищення безпеки дітей та педагогів, Постановою КМУ №70 від 14 січня 2026 року запроваджено чіткі правила щодо предметів і речовин, з якими заборонено перебувати у школі.

❌ Заборонено приносити:

-вогнепальну, пневматичну та спортивну зброю, її складові та боєприпаси;

-вибухові пристрої, детонатори, запали, предмети, що імітують зброю;

-газові балончики та інші засоби самооборони зі сльозоточивими чи подразнювальними речовинами;

-алкоголь, пиво, енергетики, тютюнові вироби, електронні сигарети та рідини до них;

-холодну зброю, колюче-ріжучі та метальні предмети;

-електрошокові пристрої;

-наручники, гумові та пластикові кийки;

-піротехніку: петарди, феєрверки, димові шашки, ракети, салюти;

-легкозаймисті речовини та матеріали: бензин, гас, ацетон, дизельне пальне, сірка, газові суміші;

-інструменти та предмети, які можуть завдати шкоди: молотки, дрилі, пили, газові пальники, балончики для газових пальників;

-наркотичні та психотропні речовини.

✅ Винятки: предмети, що використовуються у господарській діяльності школи, для освітнього процесу під контролем педагогів, експонати шкільних музеїв, спортивні чи виховні заходи під наглядом відповідальної особи, а також для функціонування пунктів незламності на території шкіл.

Батькам варто перевіряти вміст рюкзаків дітей та пояснювати, що навіть «жартівливі» предмети, які імітують зброю, можуть спричинити серйозні наслідки. Учням слід пам’ятати: порушення правил може призвести до дисциплінарних заходів і виклику батьків у школу.

Нові правила вже діють по всій Україні, даючи школам чіткий юридичний інструмент для захисту дітей. Відповідальність за дотримання правил лежить на адміністрації, батьках та самих учнях.

Постанова КМУ👉https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2026-%D0%BF#Text