Батькам. Як формується позитивна самооцінка та впевненість у собі?

Позитивна самооцінка формується з дитинства. Багато людей мріють бути впевненими в собі, легко спілкуватися і любити себе. Але в дорослому віці, це зробити не так легко, як здавалося б. Існує безліч тренінгів, методик на такі тематики, але не всім вони допомагають, бо головна причина заниженої самооцінки лежить ще в дитинстві. Вона формується поступово, і не аби яке значення в цьому відіграють батьки.  Останнім часом досить часто пишуть і говорять про важливість позитивної самооцінки і впевненої поведінки, про любов до себе. І це, дійсно важливо, це допомагає знайти хорошу роботу, бути успішним в професійній діяльності, заводити нові знайомства, влаштовувати особисте життя.

Час від часу у кожного з нас виникає питання: Хто я такий? Яке моє призначення у житті? Як я можу стати тим, ким я є насправді? Для того щоб знайти відповіді на ці питання, людині потрібен хтось інший, у взаєминах з яким він буде шукати себе і розуміти себе.

Інша людина часто відіграє роль дзеркала для нас. Її реакції на нашу поведінку немов називають нам, хто ми є. А найважливішу роль дзеркала у нашому житті відіграють батьки. Вони допомагають відповісти на всі ці питання. І як наслідок, можуть допомогти дитині у формуванні позитивної самооцінки, самоповаги, або ж навпаки.

З раннього віку, коли за якийсь вчинок дитина чує критику: «Ти ледачий», «Ти злий», «Ти поганий хлопчик (дівчинка)», – вона неймовірно швидко це засвоює, і сприймає себе в негативі.

«Від того, що дитина побачить в материнському погляді, залежить те, яким вона стане».

Дональд Вудс Віннікотт

«Я ніколи не буду занадто гарним для своїх батьків…», - ви навіть не уявляєте, як часто діти сконцентровані на такій думці.

Кожна дитина народжується з цілковитою впевненістю в тому, що вона є найкраща, (найрозумніша, найсильніша, найталановитіша…) – і батькам приходиться прикласти неймовірних зусиль, щоб переконати її в протилежному.

Задумайтесь над тим, як часто ви критикуєте своїх дітей, як часто травмуєте їх негативними судженнями, звинуваченнями, низькими оцінками. Навряд чи у майбутньому це допоможе виховати сильну особистість. Скоріше навпаки – невпевнену в собі людину.