Пам'ятка для батьків дитини з розладами аутистичного спектру (РАС)

 

Перевір свої відносини на аб'юз

У наш час все частіше можна почути слово «аб'юз», «аб'юзер», що означає людину, яка практикує такий психологічний прийом.

Аб'юз в перекладі означає «насильство», «образа» і «жорстоке поводження», а людина, яку називають аб'юзером, піддає інших насильству - ображає, принижує, шантажує або примушує їх до чогось проти їхньої волі.

❗ЗАПАМ'ЯТАЙ❗Аб’юз – це форма психологічного насильства. Людина-аб’юзер не б’є фізично, а тисне шляхом маніпуляцій, ігор, психологічного тиску і різних хитрощів.  Аб’юз у стосунках - це ситуація, коли один з партнерів використовує психологічний, емоційний чи фізичний тиск, щоб контролювати іншу людину. 

Ознаки аб’юзу можуть включати постійне приниження, маніпуляції, обмеження свободи, залякування чи навіть насильство. Такі стосунки часто руйнують самооцінку, позбавляють впевненості та створюють почуття ізоляції. 

❗❕Розпізнання аб’юзу допомагає захистити себе та пам’ятати, що здорові стосунки базуються на взаємній повазі та підтримці.

Поради підліткам: як організувати своє робоче місце

👻 Позбудься зайвого. Подумай: чи потрібні тобі на столі книги, які ти зараз не читаєш, або порожні чашки, які лише заважають? Залишай тільки те, що дійсно допомагає в навчанні. Усе інше — відправляй у шафу.

🫴🏻 Тримай всі потрібні речі на відстані руки. Тоді, коли тобі раптом знадобиться ручка чи підручник, не доведеться довго їх шукати — все буде поруч, готове до дії! 

🧠 Пиши свої завдання на кольорових стикерах та клей перед очима. Ти завжди будеш памʼятати, що потрібно зробити, і звільниш голову від зайвих думок.

 

8 коротких анімацій про толерантність українською

Як пояснити дитині, чому деякі діти не можуть бігати або говорити? Як донести думку про те, що важливо для людей з особливими потребами? Як дати зрозуміти, що вони відчувають і яким бачать світ? Підняти тему інклюзії чи толерантності в процесі виховання дітей вам буде простіше, якщо разом з ними ви подивитеся наступні анімації👇

Чим відрізняється булінг від конфлікту?

 Учителі стають свідками конфліктних ситуацій у класі щодня. Як діяти, коли виник конфлікт? Чим відрізняється булінг від конфлікту? Та як виховувати емпатію, взаємоповагу і толерантність у школярів? Відповіді на ці питання знаходили разом з учнями 9-Б класу.

Багато хто не надає булінгу значення. Але насправді це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин, яка з часом переростає в насильство.

Кривдники можуть знайти безліч причин, щоб цькувати слабшого: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

❗❗Часто діти можуть цькувати через те, що бажають самоствердитись і завоювати авторитет в очах колективу однокласників, аби їх боялися та поважали.

Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно.

У цькуванні в школі завжди є три групи: потерпілий (жертва), кривдник (булер, агресор), спостерігачі (свідки або безпосередні очевидці ситуації булінгу). У разі, якщо булінг (цькування) вчиняється групою осіб, то зазвичай серед кривдників(ниць) виділяється лідер(ка), а також один або кілька послідовників(ниць).

❗Частіше за все люди, які цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

Кожна дія чи слово (сказане свідомо або ні) мають свої наслідки. Так само і булінг залишає слід на кожній зі сторін.

💔Опинившись у ролі потерпілого, дитина отримує величезну кількість психічних травм, які неминуче позначаються на її житті: розлади психіки, складнощі у взаєминах, хвороби.

✅Для кривдника наслідки не такі відчутні, проте у майбутньому їх також може мучити сором. Обравши за основу негативну поведінку, булери не завжди знаходять свій шлях у дорослому житті, мають проблеми у побудові стосунків (як робочих, так і при створенні власної родини).

✅Спостерігачі ж отримують досвід власного безсилля перед владою більшості, сором за свою легкодухість, що призводить до зниження самооцінки; також у тих, хто стає свідками булінгу нерідко виникає думка, що насильство це нормально.

☝Важливо розрізняти булінг і конфлікт. Не кожен конфлікт є булінгом. Ситуація, коли одна дитина штовхнула іншу без наміру заподіяти шкоду або під час гри у футбол поцілила кедом по нозі – є конфліктом. Ситуація, коли дитина навмисне фотографує однокласників у роздягальні та шантажує або поширює це фото з метою приниження – є булінгом.

👉Конфлікт може стати булінгом лише коли він повторюється знову і знову.

☝Булінг - це насильство. Ніхто не заслуговує на те, щоб над ним знущалися!

Опитувальник для батьків на наявність синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дитини

Дитячий вік – важливий період формування нервової системи та закладення патернів поведінки, яким людина буде слідувати усе подальше життя, як у формальному середовищі, так і в повсякденному житті.

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СПГУ) – один із найпоширеніших психоемоційних розладів серед дітей. Найчастіше захворювання виникає у віці до 4 років, але остаточно діагноз можна поставити у 8-10 років.

Основні ознаки синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю:

✅Надмірна рухова активність

✅Неуважність

✅Імпульсивність

✅Забудькуватість

✅Часті помилки та недбале виконання завдань

✅Важкість у навчанні

✅Балакучість

✅Порушення мислення та мовлення

✅Непослідовність думок

✅Знижена адаптація до соціального життя

✅Перепади настрою

✅Депресивні, тривожні, фобічні розлади.

❗❗❗Небезпека полягає в тому, що дані симптоми можуть зберігатися і в зрілому віці й мати негативний вплив на інтелектуальний, соціальний і професійний розвиток.

☝Опитувальник на наявність синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю допоможе оцінити поведінку вашої дитини та визначити наявність тих чи інших порушень у нормальному функціонуванні нервової системи. Це досить простий та інформативний метод.

Даючи відповіді, орієнтуйтеся на найбільш типову поведінку дитини за останні 6 місяців. 

Зауважте, що результати тесту є лише одним із численних діагностичних критеріїв. Остаточно встановити проблему може лише лікар після спілкування з дитиною і батьками.

👉Опитувальник для батьків на наявність синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дитини