Але… чи завжди вони нею є?
Ця #психологічна_вправа допоможе перевірити автоматичні переконання, відокремити дійсність від інтерпретації і знайти трохи більше внутрішньої опори.
1️⃣ Запиши думку, яка тебе турбує останнім часом.
❌ «Мене ніхто не любить»
❌ «Я завжди все псую»
❌ «Я не справляюся»
❌ «Я слабка/ий, бо часто плачу»
❌ «Я нічого не вартий/а»
❌ «Я роблю щось не так — і це всі помічають»
Вибери з них одну, яка тебе вражає найбільше.
2️⃣ Запитай себе:
🔹 Це факт — чи просто думка/інтерпретація?
(Факт = можна зафіксувати об’єктивно.
Думка = суб’єктивне судження)
🔹 Які докази є за і проти цієї думки?
❓ Чи завжди це так?
❓ Чи бували винятки?
❓ Чи це мій мозок у стані тривоги перебільшує?
🔹 Як би цю ситуацію описав хтось, хто мене любить або підтримує?
❓ Що сказав би близький друг, психолог, внутрішній турботливий голос?
🔹 Звідки у мене взагалі ця думка?
Можливо, її сказав хтось у минулому? Чи це десь закарбувалося у досвіді?
3️⃣ Переформулюй думку — м’якше і точніше.
🔄 Наприклад:
❌ «Я завжди все псую» →
✅ «Бувають ситуації, де мені важко, але я вчуся з ними впоратись».
❌ «Я слабкий/а, бо часто плачу» →
✅ «Я людина, яка зараз переживає складний період. І нормально бути чутливим/ою в ньому».
❌ «Я нікому не потрібна/ий» →
✅ «Я почуваюсь одиноко, і мені важливо бути почутою/им».
❌ «Я нічого не вартий/а» →
✅ «Мені зараз дуже боляче. Це не означає, що я нікчемний/а».
💡 Переформулювання — це не самообман. Це спосіб поглянути на себе не очима критика, а очима турботи.
🧠 Наш мозок може драматизувати, коли страшно або важко.
🌿 Ця вправа допомагає дати собі ще одну лінію захисту — паузу між думкою і вірою в неї.
Спробуй хоча б раз на день запитати себе:
💬 «Це факт — чи просто голос в голові?»
💬 «Я в це вірю — бо це правда, чи бо мені страшно?»
🍀 Психолог на звʼязку
Немає коментарів:
Дописати коментар