Особисті кордони — це не про віддалення від людей і не про егоїзм. Це про усвідомлене «так» і чесне «ні». Про здатність залишатися в контакті з іншими, не втрачаючи контакту з собою.
Кордони починаються з тілесних відчуттів: напруги, втоми, роздратування, тривоги. Саме тіло часто першим сигналізує, що межі порушені. Психологічно це може проявлятися у складності відмовляти, хронічному почутті провини, бажанні «бути зручним» або страху конфлікту.
З професійної точки зору, сформовані особисті кордони:
• підтримують відчуття безпеки та автономії;
• зменшують ризик емоційного вигорання;
• роблять стосунки більш ясними й передбачуваними;
• сприяють відповідальності кожного за власні почуття та вибір.
Пропонуємо створити власну внутрішню інструкцію.
Її не потрібно озвучувати іншим — достатньо чітко знати та пам’ятати свої кордони. Усвідомлення особистих меж допомагає не дозволяти оточенню поводитися неналежно.
1. Згадайте ситуації, у яких було неприємно, боляче або важко: коли вас ображали, ви злилися чи плакали.
2. Визначте, що саме стало причиною цих відчуттів.
3. Сформулюйте це у вигляді чітких правил, починаючи з фрази:
У ставленні до мене не можна…
Наприклад:
• Зі мною не можна …
• Мене не можна …
Немає коментарів:
Дописати коментар