Рубрика "Запитай у психолога"

📎 Питання: "Раз на день буває паніка десь 5 - 10 хвилин. Кудись треба бігти, щось робити, біль і відчуття самотності. А потім тиша і спокій."

Стан, який описаний схожий на паніку. Це раптова інтенсивна емоційна реакція, яка супроводжується фізичними проявами: серцебиттям, прискореним диханням, відчуттям стискання в грудях, іноді болем, страхом померти або втратити здоровий глузд. 

Стан може бути обумовлений різними причинами: високий рівень навантаження, хронічний стрес, нестача повноцінного сну, неопрацьований травматичний досвід, напруження, тривожний / панічний розлад тощо. 

Важливо помічати, чи є якісь закономірності у виникненні такого стану, наприклад, певний час доби, або розмова чи зустріч з кимось, або при виникненні думки про щось. Якщо Ви помітили такі особливості, можна спробувати знайти причину. Іноді зробити це самостійно буває складно, тож в такій ситуації рекомендували би звернутися по допомогу до фахівця. 

В моменті впоратись з тривожним станом можуть наступні дії: 

🧎‍♀️Зупинитися фізично. Сісти. Відчути стопи на підлозі.👣

🗣️Зробити видих на 6, потім Вдих на 4

🤗Назвати реальність: «Зараз я тут»

🥛зробити ковток води

👀подивитись навколо, перелічити предмети, які бачите.

Важливо пам'ятати, що тривога, паніка, зазвичай мають хвилеобразний характер: наростають, мають пік, а потім спад. 

Якщо такі стани повторюються часто, а дії, яких Ви вживаєте для опанування стресового стану не приносять бажаного результату, важливо вернутись до фахівця з психічного здоров'я.

Невизначена втрата. Як підтримати людину, у якої близький зник безвісти

 Людина або родина, чий близький зник безвісти, проходить крізь надзвичайно важке випробування. У психології цей досвід називають невизначеною втратою (термін, запропонований докторкою Полін Босс). Це особливий тип втрати, у якому відсутня визначеність і завершеність.

Більшість людей відчувають сильну тривогу, стикаючись із невідомістю. У випадку зникнення безвісти до неї додаються страх за життя близької людини, припущення найгіршого, надія на благополучне розв’язання ситуації. Така напруга може тривати місяцями й навіть роками.

Окрім емоційного тягаря, родичі зниклих змушені проходити численні бюрократичні процедури, самостійно намагатися встановити долю близької людини, переглядати інформацію з різних джерел, часто з травматичним і шокуючим контентом. Усе це значно впливає на психоемоційний стан.

Будь-яка втрата супроводжується болем і горем, і чим ціннішою є втрата, тим глибшим є цей біль. У випадку невизначеної втрати біль часто ще інтенсивніший, адже немає підтвердження, немає крапки, немає можливості почати класичний процес горювання. Постійна неоднозначність виснажує та позбавляє відчуття опори.

З ЧИМ НЕ МОЖНА ПРИХОДИТИ У ШКОЛУ: нові правила безпеки для учнів 👦👧

 Безпечне навчальне середовище у школі — це умови, що захищають дітей та педагогів від фізичної, психологічної та інформаційної шкоди, булінгу та небезпечних факторів. Це дотримання санітарних норм, психологічний комфорт, інклюзивність і простір для розвитку без страху та дискримінації.

З метою підвищення безпеки дітей та педагогів, Постановою КМУ №70 від 14 січня 2026 року запроваджено чіткі правила щодо предметів і речовин, з якими заборонено перебувати у школі.

❌ Заборонено приносити:

-вогнепальну, пневматичну та спортивну зброю, її складові та боєприпаси;

-вибухові пристрої, детонатори, запали, предмети, що імітують зброю;

-газові балончики та інші засоби самооборони зі сльозоточивими чи подразнювальними речовинами;

-алкоголь, пиво, енергетики, тютюнові вироби, електронні сигарети та рідини до них;

-холодну зброю, колюче-ріжучі та метальні предмети;

-електрошокові пристрої;

-наручники, гумові та пластикові кийки;

-піротехніку: петарди, феєрверки, димові шашки, ракети, салюти;

-легкозаймисті речовини та матеріали: бензин, гас, ацетон, дизельне пальне, сірка, газові суміші;

-інструменти та предмети, які можуть завдати шкоди: молотки, дрилі, пили, газові пальники, балончики для газових пальників;

-наркотичні та психотропні речовини.

✅ Винятки: предмети, що використовуються у господарській діяльності школи, для освітнього процесу під контролем педагогів, експонати шкільних музеїв, спортивні чи виховні заходи під наглядом відповідальної особи, а також для функціонування пунктів незламності на території шкіл.

Батькам варто перевіряти вміст рюкзаків дітей та пояснювати, що навіть «жартівливі» предмети, які імітують зброю, можуть спричинити серйозні наслідки. Учням слід пам’ятати: порушення правил може призвести до дисциплінарних заходів і виклику батьків у школу.

Нові правила вже діють по всій Україні, даючи школам чіткий юридичний інструмент для захисту дітей. Відповідальність за дотримання правил лежить на адміністрації, батьках та самих учнях.

Постанова КМУ👉https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/70-2026-%D0%BF#Text 

15 способів показати дитині, що ви її любите

1. Зізнання в любові

«Я тебе люблю», «Ти для мене — найрідніший», «Ти народився саме таким, якого я й чекала»…

2. Довіра

Дитина каже правду — поки не доведено протилежне! Завжди й всюди. Навіть якщо президент скаже, що ваша дитина вкрала в нього жуйку — нехай доведе!

3. Подяка

«Дякую, що накрив(ла) на стіл»,

«Дякую, що допоміг(ла) прибрати»,

«Дякую, що приніс(ла) книжку»,

«Дякую, що спитав(ла), як минув мій день»…

4. Фізичний контакт

Ніжні дотики, обійми, поцілунки…

5. Усмішка і зоровий контакт

Просто подивіться в очі — тепло й по-справжньому.

6. Подарунки

Великі й маленькі, з приводу і без. Так, це теж важливо!

7. Інтерес

Слухайте дитину з щирою увагою. Без непроханих порад і коментарів. Просто слухайте. Навіть мовчки.

8. Лагідне прізвисько

Бажано унікальне — те, яке відображає вашу любов і прийняття індивідуальності дитини.

9. Захист

Не дозволяйте стороннім сварити вашу дитину, соромити чи принижувати. Якщо є претензії — нехай звертаються до вас.

10. Повага

До особистості дитини, до її речей, інтересів, друзів… Не змушуйте ділитися. Не примушуйте просити пробачення.

11. Щирість

Говоріть правду — завжди. У тій формі, яку дитина зможе зрозуміти.

12. Турбота

«Я бачу, що тобі холодно — ось гарячий чай»,

«Ти втомився? Давай присядемо»,

«Тут тобі незручно? Ходімо в інше місце…»

13. Прийняття, співпереживання, емпатія

Плакати — нормально. Злитись — нормально. Ображатися — нормально. Немає «поганих» емоцій. Приймайте їх усі, навіть ті, які вам неприємні. Не смійтеся з дитячих страхів. Не знецінюйте біль. Не зворушуйтесь чужими очима над їхніми образами.

14. Час

Найцінніше, що ви можете подарувати — це свій час. Його не повернеш. Грайте з дитиною, дуркуйте, проведіть цей час разом — весело й щиро.

15. Віра

Вірте у свою дитину! В її здібності, у її розум, у її силу. Вірте, що вона досягне всього. Вірте в її мрії й плани — навіть якщо вони здаються вам наївними чи «дитячими».

 

Учням про "Здорову vs. нездорову дружбу" — простими словами

 Дружба має робити тебе сильнішим і спокійнішим, а не втомленим чи наляканим.

Здорова дружба — це коли:

🌿 Ти можеш бути собою.

🌿 З тобою говорять з повагою.

🌿 Твою думку слухають.

🌿 Ти можеш сказати «ні» без страху.

🌿 Ти радієш зустрічам, а не хвилюєшся.

🌿 Поруч із другом ти відчуваєш себе важливим.

Нездорова дружба — це коли:

⚠️ Тобі погано після розмови.

⚠️ Тебе примушують або маніпулюють.

⚠️ Дружба — «тільки по правилах» іншої людини.

⚠️ З тобою кепкують, ображають, знецінюють.

⚠️ Ти боїшся сказати щось зайве.

⚠️ Тебе використовують.

❗❗❗І головне, що ти маєш знати: дружба не повинна боліти.

Якщо поруч із кимось постійно тривожно, соромно або сумно — це не дружба, і про це можна й треба говорити дорослим.

Вправа «Який я батько/мама?»

✨ Я пропоную вам зробити письмову вправу, за допомогою якої, ви зможете подивитися на себе очима вашої дитини.

📌 Якщо у вас двоє дітей, вправу потрібно буде зробити 2 рази, якщо троє - 3, і т.д. Адже, з кожною дитиною Ви ведете себе по-різному.

1. Уявіть, що ви - дитина того віку, скільки років вашій дитині зараз. ⠀

2. Уявіть, що ваша мама веде себе по відношенню до вас так, як ви дорослий ставитеся до своєї реальної дитини.

3. Напишіть від імені дитини лист про свого батька/маму. Лист можна почати так, як ви б писали будь-який лист, з вітання. Завершити лист, відповідно, потрібно словами прощання. Писати потрібно ручкою на папері!

4. Коли будете писати, намагайтеся це робити, не аналізуючи дії батьків, просто пишіть так, як це робили б ваші діти.

У листі напишіть, що вам подобається найбільше в вашому батьку/мамі, і що вас засмучує? Що б ви хотіли як дитина, щоб батьки змінили у своїй поведінці? Обов'язково напишіть слова подяки своєму творцеві. Можливо, вам захочеться зробити йому якийсь подарунок, тоді опишіть, що це за подарунок.

5. Завершивши лист, прочитайте його і дайте собі відповідь на питання: Чи хотіли б ви мати такого батька/маму, як ви самі? Якщо, Так - прекрасно. Якщо, Ні, постарайтеся проаналізувати, що саме вам не подобається? Як можна щось поліпшити?

❗ Пам'ятайте, що все, що роблять батьки, вони роблять, люблячи свою дитину. А помилки роблять, найчастіше, через незнання. Не коріть себе, якщо щось не так, в цьому немає сенсу. Краще попросіть у дитини пробачення, якщо є за що вибачатися, і міняйтеся на краще.

Батькам. На що звертати увагу при вихованні дітей

Іноді батьки говорять дитині такі фрази:

"У інших ... діти, як діти, а ти ...",

"Ось дав Бог дитину ...",

"Пощастило ж іншим батькам з дітьми ...",

"І в кого ти тільки вдався?"

Наші діти - в нас.

Дивлюся в тебе, як в дзеркало ...

Дитина, насправді, виступає для нас своєрідним інструментом, через який ми можемо задіяти зони свого особистісного зростання. Але це при достатньому рівні усвідомленості.

Діти проектують нам ті прогалини, над якими нам необхідно попрацювати.

Бувають "важкі" підлітки, а бувають "важкі" батьки.

Ознаки "важких" батьків.

Вони говорять:

"Ну що ти так довго? Скільки ти ще будеш порпатися? Давай швидше! Ми і так вже запізнюємося" та ін.

Промовляючи ці фрази, батьки думають, що вчать дітей організованості. Насправді, в цей час дитина вчиться поспішати і хвилюватися.

"Скільки разів повторювати?"

Чим частіше повторюємо, тим менше дитина акцентує увагу на сказаному.

"Я так втомилася. У мене зовсім немає сил". Але через якийсь час дитина бачить, наприклад, телефон в руках у мами і робить висновок: "Їй не до мене. А я знову зовсім одна".

Батьки говорять: "Моя дитина - ледарка" або "У мене росте ледар".

Дитина відчуває себе поганою: "Мама розчарувалася в мені", і її самооцінка падає.

 Пропоную техніку, яка дозволяє проаналізувати поведінку дитини і звернути увагу на себе.

"5 фокусів проектуючого виховання".

Звертаємо увагу на те, куди спрямований:

1. Гнів дитини. Дитина вказує на гнів, який є в самому дорослому. Діти гніваються на те, на що навчили їх батьки.

2. Дитячі інтереси і захоплення. Вони вказують на Ваші мрії і бажання. Наприклад, дитина любить збирати конструктор (Лего). Можливо, Ви давно хочете зробити в квартирі ремонт або побудувати свій власний будинок.

3. Дитяча радість. Через неї ми можемо навчити дитину чого-небудь найкращим (легким) способом. Наприклад, під час прогулянки або гри в ляльку Барбі, ми можемо донести до малюка всю необхідну інформацію.

4. Співчуття дитини. Зверніть увагу на те, в яких ситуаціях дитина підтримує інших людей / дітей. Якими способами? Швидше за все, саме в цих сферах Вам самим варто більше відкривати своє серце.

☝Співчуття - це доросла емоція, яка притаманна дитині.

5. Включення дитини. Це коли дитина по максимуму проживає якийсь момент або максимально включена в рольову гру. Вона щаслива, наповнена радістю, знаходиться в теперішньому моменті - вона відкрита світу. Це те, чого ми самі можемо повчитися у дітей.

У наших відносинах з дітьми починає відбуватися щось дивне, коли, прокидаючись вранці, ми подумки вимовляємо: "Я люблю тебе безумовно. Спасибі тобі за те, що ти у мене є. Ти - добра, лагідна, уважна і чуйна дитина. Я пишаюся тобою".

ПІДТРИМКА БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВОСТЯМИ РОЗВИТКУ

 Що переживають батьки і як фахівцям будувати партнерство без сорому та провини

1. ЩО ВАЖЛИВО РОЗУМІТИ ФАХІВЦЮ З ПЕРШИХ ХВИЛИН

Батьки дитини з особливостями розвитку часто сприймаються як “складні”, “неусвідомлені” або “опірні”.

Насправді, вони - люди в тривалому процесі втрати очікувань, адаптації і хронічного стресу.

Більшість батьків живуть у режимі постійної мобілізації, навіть якщо виглядають спокійно.

2. ЯКІ ПОЧУТТЯ МОЖУТЬ ПЕРЕЖИВАТИ БАТЬКИ

Батькам та педагогам. Ролик "Піклування про себе. З чого почати?"

 

Батькам " Як підтримати дітей під час війни?"

 

Педагогам "Як стрес впливає на навчання дітей?"

 Крізь що зараз проходять ваші учні? Які небезпеки для них несе хронічний стрес та що ви можете з цим зробити? 

Пам’ятайте, педагогу необхідно піклуватись про психічне здоров’я дитини, а вже потім про рівень її успішності у навчанні.

Психологічний практикум "Три кроки до прийняття себе"

💛 Сьогодні 13 лютого хороший день, щоб трохи м’якше подивитися на себе.  

Міжнародний день прийняття (любові) до  себе або Міжнародний день природності (International Natural Day) вважається днем, коли люди турбуються про власні почуття та приймають себе такими, якими вони є насправді - з усіма недоліками та недосконалостями.

Але любов до себе часто неправильно розуміють. Її плутають із егоїзмом, самозакоханістю чи байдужістю до інших.

Насправді ж прийняття себе - це не про «я важливіший за всіх», а про «я теж важливий».

Любов до себе - це:

✨ вміння помічати свої потреби;

✨ дозволяти собі відпочивати без почуття провини;

✨ визнавати свої межі;

✨ ставитися до себе з тією ж м’якістю, з якою ви ставитеся до близьких.

Егоїзм будується на ігноруванні інших.

Здорова любов до себе - на контакті із собою, що, навпаки, робить нас більш емпатійними та стабільними у стосунках.

Коли людина приймає себе, їй менше потрібно доводити свою цінність, боротися за визнання або жити в постійному самокритичному напруженні.

🧠 Маленька психологічна практика «3 кроки до прийняття себе» Знайдіть кілька хвилин і дайте собі чесні відповіді:

1️⃣ Напишіть три якості або риси, які ви в собі часто критикуєте.

2️⃣ Поставте собі питання:

«Як би я поставився до друга, якби він мав ці риси?» Спробуйте відповісти тією ж підтримкою, яку дали б іншому.

3️⃣ Завершіть фразою: «Я можу не бути ідеальним(ою) - і водночас залишатися цінним(ою)».

Прийняття - це не про відсутність розвитку. Це про безпечну точку, з якої зміни стають можливими.

Як впоратися з тривогою, яка не зникає?

 Тривога — це відчуття неспокою, внутрішньої напруги, хвилювання чи страху, яке може бути легким або сильним. Це реакція організму на стрес або невизначеність, часто супроводжується фізіологічними проявами, такими як прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску та напруження м'язів. 

Кожен відчуває тривогу в якийсь момент свого життя. Наприклад, під час співбесіди.

Але невпинна тривога може бути виснажливою, яку б форму вона не прийняла: жахливе занепокоєння, задушливе відчуття паніки, страх перед соціальними ситуаціями тощо. 

Деяким людям важко контролювати свої хвилювання, і це часто може впливати на їхнє повсякденне життя.

Що ви можете зробити, коли тривога просто не зникає? 

Спробуйте випробувати такі п'ять підходів і визначте, які з них будуть для вас ефективні:

Опитувальник для виявлення панічних атак

Тест на панічні атаки було розроблено мною на підставі класифікаторів DSM-V та МКБ-10. Тест дозволяє з’ясувати чи маєте ви панічні атаки і яка їх ступінь важкості.

Панічними атаками називають напади сильного тривоги, які людина переживає як болісні та важкі для перенесення стани, супроводжувані страхом і різними фізіологічними, вегетативними симптомами.

У сьогоднішніх умовах життя в Україні, коли велика кількість людей переживає складні, травматичні, часом трагічні обставини, тривожні й панічні розлади й симптоми стають частим явищем. Звичайно, у таких випадках правильним буде звернутися до лікаря, психолога або психотерапевта. Водночас ми пропонуємо читачам, що зазнають стану тривоги або страху, які турбують їх, глибше розібратися в особливостях цих станів і співвіднести їх із симптомами панічних атак, щоб прийняти рішення про можливість отримання спеціалізованої психологічної або медичної допомоги👉 https://cbt-therapist.net/panic-ataks-inventory

Турбота про себе починається з усвідомлення. Коротке опитування для визначення рівня тривоги GAD-7

Ви коли-небудь відчували, що хвилювання буквально керує вашим днем? 

Цей короткий тест допоможе зрозуміти рівень тривожності за останні 2 тижні. 💭 Прочитайте твердження і оцініть, як часто це було про вас:

0️⃣ - ніколи

1️⃣ - деякі дні

2️⃣ - більшу половину часу

3️⃣ - майже кожен день

❓ Питання:

1. Почували тривогу або напруження 

2. Не могли зупинити чи контролювати хвилювання

3. Занадто багато турбувались про різні речі

4. Було важко розслабитись

5. Були настільки неспокійні, що важко всидіти на місці

6. Легко дратувалися 

7. Відчували страх або передчуття, що станеться щось жахливе

📊 Результати:

0–4 балів - тривога мінімальна або відсутня 

5–9 балів - легка тривожність 

10–14 балів - помірна тривожність 

15–21 бал - сильна тривога 

💡 GAD-7 - це лише скринінговий тест, не діагноз. Якщо ви отримали високий бал - поговоріть із лікарем або психологом.

Шкала депресії Бека. Скринінгова психологічна методика для ранньої діагностики депресивних станів.

  Шкала депресії Бека — ефективний інструмент самодіагностики, що може показати необхідність звернутися до фахівця. Відповівши на питання, можна визначити чи запідозрити наявність недугу та ступінь важкості. Навіть при легкій ступені варто звертатися до фахівця 👉  https://cbt-therapist.net/BDI

🌿 Арттехніка при виснаженні: "М'яке перезавантаження".

 Пропоную разом зробити арттерапевтичну техніку для покращення емоційного стану.

👉 Візьми аркуш і розділи його на дві частини.

 Ліва — "Моє виснаження"

 Права — "Моє наповнення"

👉В першій частині:

намалюй кольорами, лініями, плямами те, як виглядає твоя втома

не думай красиво — дай вийти тому, що є.

👉У другій:

зобрази образи, кольори, символи того, що могло б тебе наповнити

навіть якщо зараз це здається далеким або «не про мене».

👉Подивись, яка частина більша?

Які кольори повторюються?

Чого бракує у другій частині?

👉Задай собі питання:

"Що я можу зробити, щоб підсилити праву частину?"

І зроби, хоча би маленький крок!

🌱 Так, можливо це не відпустка.

А сон.

Тиша.

«Ні».

Або дозвіл не рятувати всіх...

Правила самозбереження педагога

1. Нагадуйте собі, що ви відповідаєте за навчання, а не за все життя учнів.

І це нормально.

2. Ви маєте право бути втомленими.

Це не професійна вада. Це побічний ефект реальної роботи.

3. Не кожен день має бути результативним.

Іноді він просто має закінчитись.

4. Не кожен чат потребує вашої миттєвої реакції.

Світ переживе відповідь через годину. Ви - не завжди.

5. Не намагайтеся врятувати освіту поодинці.

Вона велика. Ви - цінні.

6. Не всі задачі однаково термінові.

Деякі просто голосніші за інші.

7. Дозволяйте собі дні без педагогічного героїзму.

Світ не зламається, якщо сьогодні без подвигів.

8. Регулярно робіть паузу.

Не для розвитку. Просто щоб жити.

9. «Ще 10 хвилин попрацюю» - найбільша ілюзія в освіті.

Поставте крапку там, де її не ставить робота.

10. Пам’ятайте, що вчитель - не батарейка. Перезарядка обов’язкова.

І це не порада. Це правило техніки безпеки.

До дня безпечного інтернету

 

Хочете краще розуміти почуття своєї дитини? Оберіть монстрика разом

Діти найчастіше говорять про свої почуття через вчинки, а не словами. Їм складно описати, що вони переживають усередині. Тому метафоричні образи такі ефективні: дитина обирає не просто картинку, а образ, який відгукується її внутрішньому стану.

Цей міні-тест допоможе мамам:

• у формі гри побачити темперамент дитини;

• зрозуміти, як вона зазвичай реагує на напругу та стрес;

• помітити моменти, коли їй непросто;

• знайти найбільш доречний спосіб підтримки;

• зміцнити теплий емоційний зв’язок без довгих пояснень.

Запропонуйте дитині подивитися на монстриків і обрати того, який їй найближчий. Потім перегортайте карусель — там ви знайдете пояснення кожного типу.

Цей тест про розуміння, близькість і турботу.

Автор @Yulia_Sinegub 

"Криголами" у початковій школі як інструмент розвитку емоційного інтелекту, мовлення і мислення

 Так, вони допомагають дітям розслабитися, налаштуватися на спілкування, краще відчути себе й інших. Але є ще один важливий вимір, про який ми інколи забуваємо, — розвиток мовлення.

Під час вправи «Криголам» дитина не просто обирає картинку, слово чи емоцію. Вона говорить: пояснює свій вибір, добирає слова, будує речення, шукає аргументи.

👉 «Я обрав це… тому що…»

👉 «Мені здається, що…»

👉 «Я думаю так, бо…»

Так крок за кроком формується вміння зрозуміло формулювати думку та висловлювати її вголос. Діти вчаться не лише відчувати, а й називати свої почуття, логічно пояснювати позицію, слухати інших і доповнювати сказане.