Поради підліткам: як організувати своє робоче місце

👻 Позбудься зайвого. Подумай: чи потрібні тобі на столі книги, які ти зараз не читаєш, або порожні чашки, які лише заважають? Залишай тільки те, що дійсно допомагає в навчанні. Усе інше — відправляй у шафу.

🫴🏻 Тримай всі потрібні речі на відстані руки. Тоді, коли тобі раптом знадобиться ручка чи підручник, не доведеться довго їх шукати — все буде поруч, готове до дії! 

🧠 Пиши свої завдання на кольорових стикерах та клей перед очима. Ти завжди будеш памʼятати, що потрібно зробити, і звільниш голову від зайвих думок.

 

8 коротких анімацій про толерантність українською

Як пояснити дитині, чому деякі діти не можуть бігати або говорити? Як донести думку про те, що важливо для людей з особливими потребами? Як дати зрозуміти, що вони відчувають і яким бачать світ? Підняти тему інклюзії чи толерантності в процесі виховання дітей вам буде простіше, якщо разом з ними ви подивитеся наступні анімації👇

Чим відрізняється булінг від конфлікту?

 Учителі стають свідками конфліктних ситуацій у класі щодня. Як діяти, коли виник конфлікт? Чим відрізняється булінг від конфлікту? Та як виховувати емпатію, взаємоповагу і толерантність у школярів? Відповіді на ці питання знаходили разом з учнями 9-Б класу.

Багато хто не надає булінгу значення. Але насправді це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин, яка з часом переростає в насильство.

Кривдники можуть знайти безліч причин, щоб цькувати слабшого: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

❗❗Часто діти можуть цькувати через те, що бажають самоствердитись і завоювати авторитет в очах колективу однокласників, аби їх боялися та поважали.

Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно.

У цькуванні в школі завжди є три групи: потерпілий (жертва), кривдник (булер, агресор), спостерігачі (свідки або безпосередні очевидці ситуації булінгу). У разі, якщо булінг (цькування) вчиняється групою осіб, то зазвичай серед кривдників(ниць) виділяється лідер(ка), а також один або кілька послідовників(ниць).

❗Частіше за все люди, які цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

Кожна дія чи слово (сказане свідомо або ні) мають свої наслідки. Так само і булінг залишає слід на кожній зі сторін.

💔Опинившись у ролі потерпілого, дитина отримує величезну кількість психічних травм, які неминуче позначаються на її житті: розлади психіки, складнощі у взаєминах, хвороби.

✅Для кривдника наслідки не такі відчутні, проте у майбутньому їх також може мучити сором. Обравши за основу негативну поведінку, булери не завжди знаходять свій шлях у дорослому житті, мають проблеми у побудові стосунків (як робочих, так і при створенні власної родини).

✅Спостерігачі ж отримують досвід власного безсилля перед владою більшості, сором за свою легкодухість, що призводить до зниження самооцінки; також у тих, хто стає свідками булінгу нерідко виникає думка, що насильство це нормально.

☝Важливо розрізняти булінг і конфлікт. Не кожен конфлікт є булінгом. Ситуація, коли одна дитина штовхнула іншу без наміру заподіяти шкоду або під час гри у футбол поцілила кедом по нозі – є конфліктом. Ситуація, коли дитина навмисне фотографує однокласників у роздягальні та шантажує або поширює це фото з метою приниження – є булінгом.

👉Конфлікт може стати булінгом лише коли він повторюється знову і знову.

☝Булінг - це насильство. Ніхто не заслуговує на те, щоб над ним знущалися!

Опитувальник для батьків на наявність синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дитини

Дитячий вік – важливий період формування нервової системи та закладення патернів поведінки, яким людина буде слідувати усе подальше життя, як у формальному середовищі, так і в повсякденному житті.

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СПГУ) – один із найпоширеніших психоемоційних розладів серед дітей. Найчастіше захворювання виникає у віці до 4 років, але остаточно діагноз можна поставити у 8-10 років.

Основні ознаки синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю:

✅Надмірна рухова активність

✅Неуважність

✅Імпульсивність

✅Забудькуватість

✅Часті помилки та недбале виконання завдань

✅Важкість у навчанні

✅Балакучість

✅Порушення мислення та мовлення

✅Непослідовність думок

✅Знижена адаптація до соціального життя

✅Перепади настрою

✅Депресивні, тривожні, фобічні розлади.

❗❗❗Небезпека полягає в тому, що дані симптоми можуть зберігатися і в зрілому віці й мати негативний вплив на інтелектуальний, соціальний і професійний розвиток.

☝Опитувальник на наявність синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю допоможе оцінити поведінку вашої дитини та визначити наявність тих чи інших порушень у нормальному функціонуванні нервової системи. Це досить простий та інформативний метод.

Даючи відповіді, орієнтуйтеся на найбільш типову поведінку дитини за останні 6 місяців. 

Зауважте, що результати тесту є лише одним із численних діагностичних критеріїв. Остаточно встановити проблему може лише лікар після спілкування з дитиною і батьками.

👉Опитувальник для батьків на наявність синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дитини

Ментальне здоров'я: турбота про себе #емоційна рівновага #підтримка #здоров'я #добробут #просвітництво

Сьогодні ми відзначаємо  Всесвітній день охорони ментального здоров'я, день, коли ми маємо можливість зупинитися і задуматися про те, як важливо піклуватися про наш емоційний стан. У світі, де темп життя постійно зростає, а стресові ситуації стають частиною буденності, необхідно усвідомлювати значення психічного здоров'я для нашого загального добробуту.

Ментальне здоров'я — це не просто відсутність хвороб, а стан, в якому ми можемо реалізувати свій потенціал, справлятися зі стресами та долати життєві труднощі. У цьому контексті важливо підкреслити, що всі ми можемо зіштовхуватися з емоційними викликами, і визнання цього факту вже є першим кроком до змін.

Турбота про психічне здоров’я повинна стати невід’ємною частиною нашого життя. Це може включати прості практики, такі як виділення часу для відпочинку, спілкування з близькими, фізичну активність чи хобі, яке приносить задоволення. Все це сприяє емоційній рівновазі та допомагає зберегти наші ресурси.

Сьогодні ми також повинні пам’ятати про важливість просвітництва у сфері психічного здоров'я. Чим більше ми знаємо про проблеми, з якими можуть стикатися люди, тим краще ми можемо підтримувати одне одного. Відкриті розмови про емоційні труднощі допомагають зламати бар'єри, які заважають людям звертатися за допомогою. Зрозуміти, що підтримка - це нормально, що не треба соромитися своїх переживань, - ось що може суттєво змінити життя багатьох.

У цей день здобувачі освіти 6 класу, зробили крок до відкритості у розмовах про ментальне здоров'я. Учні вчилися  підтримували один одного, створювали атмосферу де кожен може почуватися в безпеці і мати право на свої емоції. Зробили висновки про те, що наші ментальні ресурси так само важливі, як і фізичні, і саме з турботи про себе починається шлях до гармонії в житті.

БУЛІНГ: 10 МІФІВ ТА ФАКТІВ # діти #школа #булінг #батьки #просвіта #психологія#

 Існує багато міфів довкола проблеми булінгу, і деякі з цих міфів часто призводять до серйозних помилок у ставленні до булінгу, у знеціненні фактів та недовіри до свідчень постраждалого. Таке відношення може підірвати те, що травмована людина відчуває і як оцінює вчинене по відношенню до неї насильство. Булінг є неприпустимим у жодній формі, і - як тільки суспільство про нього дізнається – він має бути негайно припинений.

Міф 1: булінг є нормальною частиною дитинства, і варто просто ігнорувати його.

Факт:

Булінг не є "нормальним" або прийнятним у будь-якій формі, і ігнорування може не завжди призвести до його припинення. Якщо є така можливість, потерпілий має довіритись дорослій людині, можливо, це хтось із батьків, вчитель, шкільний психолог, які почнуть протидіяти булінгу. Просто терпіти – означає втратити самоповагу і залишити ситуацію безнаказанною.

Міф 2: повідомлення про булінг погіршить ситуацію.

Факт:

Можна переживати, що повідомлення про булінг може призвести до ескалації конфлікту, або що дитині, яка зазнала насильства, просто не повірять. Важливо довіритись тим людям, які готові і мають досвід протидії булінгу.

Міф 3: варто не боятись і дати здачу тому, хто залякує, це його зупинить.

Факт:

Фізичне протистояння є слабшою позицією і провокує продовження конфлікту. Соціальна реакція діє краще, коли з’являються активні учасники – дорослі, які готові протидіяти і припинити булінг.

Міф 4: діти виростають і припиняють чинити насильство.

Факт:

Найчастіше діти, які залякують, можуть вирости і стати дорослими, які знущаються або використовують агресивну поведінку, щоб отримати те, що вони хочуть. Ця модель поведінки у підлітковому віці закріплюється як успішна.

Виняток стновлять випадки, коли в ситуацію булінгу втрутились відповідні органи влади, школа чи батьки і поставили під сумнів успішність даної стратегії.

Міф 5: булери такими і народилися, у них така генетика.

Факт:

Діти, схильні чинити насильство, часто переймають цю поведінку з навколишнього середовища або деколи відтворюють поведінку насильства щодо них самих. Генетика не відіграє провідної ролі у даному процесі.

Міф 6: булери шукають влади, тому що відчувають себе безсилими.

Факт:

Булери використовують агресію щоб отримати те, що вони хочуть, і часто це працює. Багато дітей на ранньому етапі експериментують з агресивною тактикою, але модифікують поведінку відповідно до впливу середовища, у якому вони виростають.

Міф 7: діти, які стають булерами, самі зазнали зловживання

Факт:

Довготермінові дослідження дуже маленьких дітей, які зазнали зловживання в дошкільному віці, показують, що вони стають скоріше жертвами, а не насильниками, які слабо контролюють свої емоції.

Міф 8: булінг є проблемою, яку повинна вирішувати школа.

Факт:

Це суспільна проблема. Школа - це просто місце, де найчастіше відбувається булінг, тому що саме там збираються діти. Дорослі встановлюють тон, який формує поведінку дітей.

Міф 9: булінг відбувається лише у школах.

Факт:

Це не так, адже булінг може відбуватися у будь-якому іншому місці. Це може бути поза школою, в коледжі, в університеті чи навіть на роботі.

Міф 10: ознаки булінгу легко помітити.

Факт:

Не завжди легко виявити ознаки булінгу, оскільки вони можуть не бути фізичними та очевидними. Емоційний, словесний та інтернет-булінг може часто залишати шрами, яких люди не побачать.

Використання цих міфів може допомогти у обговоренні складних та незручних питань під час розмови про булінг у класі. Також ці міфи та факти можуть використовуватися як ресурс для підлітків.

Як налаштувати дитину на підготовку домашнього завдання? #школа #батьки #навчання #мотивація #адаптація# рекомендації

Поради як максимально оптимізувати процес виконання уроків:

1️⃣ Під час підготовки важливо відкласти ґаджети з поля зору.

2️⃣ Для розуміння обсягу роботи складіть разом з дитиною план підготовки уроків. Нехай школяр відчує свою самостійність в тому, з якого предмету/завдання йому краще почати, а яким завершити роботу.

3️⃣ Заплануйте невеликі перерви, в яких дитина зможе переключитися. Однак організуйте їх чітко обмеженими в часі, щоб вивчення уроків не тривало цілий вечір.

4️⃣ Визначте дедлайн, який позначить час завершення підготовки домашнього завдання. Дитина зможе спланувати заняття своїми справами.

5️⃣ Дотримуйтеся графіку та режиму. Організм дитини адаптується і буде налаштовуватися на навчальну діяльність у визначений час.

6️⃣ Розвивайте самостійність! Уникайте бажання допомогти/зробити швидше у ситуаціях, де дитина може справитися сама.

7️⃣ Замість глобального контролю можна спробувати варіант нотаток-нагадувань з інструкціями або підказками, які можуть бути в полі зору.

8️⃣ Не чіпляйте дитині ярликів типу «лінтюх», «дурень», «невдаха». Дитині легше відповідати озвученому стандарту, ніж доводити протилежне.

9️⃣ Якщо дитина потребує підтримки — дайте її. Це можна зробити, для прикладу, словами: «Скоро в тебе все вийде без моєї допомоги», «В тебе класно виходить» або «Ти молодець».

🔟 Уникайте крику та сварок. Нічого іншого, крім страху перед помилкою це не дасть. Помилятися і виправляти помилку —  найуспішніший шлях до засвоєння інформації.

1️⃣1️⃣ Фізична активність, повноцінне харчування, достатньо сну — союзники у продуктивності дитини. Подбайте про це!

1️⃣2️⃣ Демонструйте щиру цікавість. Тому що мотивація ґаджетами за виконану домашню роботу або грішми за хорошу оцінку знецінює процес навчання та здобування знань як такий. А коли дитина із захватом ділиться здобутими фактами, а дорослому щиро цікаво — це саме та родзинка, яка змусить дитину бути допитливою.

10 речей, які ти маєш знати про впевненість

1. Впевненість полягає не в тому, щоб подобатися всім. Варто просто перестати боятися, що тебе не люблять.

2. Впевненість - це не те, з чим ти народжуєшся. Це те, що ти практикуєш щодня.

3. Впевненість зростає, якщо робити важкі речі, а не уникати їх.

4. Впевненість будується на спробах, а не на усвідомленні.

5. Впевненість приходить від накопичення маленьких виграшів. Послідовно.

6. Невдача не є протилежністю успіху. Це частина його. Твої стосунки з невдачею є життєво важливими для твого успіху. Це не тільки добре, але й необхідно для росту.

7. Твій голос має значення. Говоріть за себе та свої переконання.

8. Прислухайся до себе. Твої розмови з самим собою - це все. Дивно, але правда. Це зберігає твою ментальність на рівні. 

9. Твоя цінність не залежить від твоїх результатів. Ти вже цілий, повний і достатній.

10. Ти не повинен почуватися впевнено, щоб діяти впевнено. Просто зроби усе можливе і зроби перший крок. Дія лікує страх.

Ментальне або психічне здоров’я: що потрібно знати і на що звертати увагу, аби бути в нормі

Згідно з ВООЗ, ментальне здоров'я (психічне здоров'я) – це стан благополуччя, за  якого людина може реалізовувати власний потенціал, долати життєві стреси, продуктивно й плідно працювати та робити внесок у життя своєї спільноти.

Більшість людей досі не надають особливого значення підтримці ментального здоров’я. А дарма, бо воно таке ж важливе, як і фізичне здоров’я. 

Ігнорування власного стану ментального здоров’я може призвести до негативних наслідків, зокрема це:

🔺порушення сну;

🔺порушення харчування;

🔺повторювані прояви агресії у спілкуванні з рідними та друзями;

🔺низький рівень енергії або її відсутність, відмова від звичних активностей;

🔺відчуття апатії і неважливості всього;

🔺відчуття безпорадності чи безнадії;

🔺відчуття незвичної розгубленості, забудькуватості, розлюченості, смутку, занепокоєння чи страху;

🔺сильні перепади настрою;

🔺нав’язливі негативні думки про те, щоб заподіяти шкоду собі чи іншим;

🔺віра в речі, що не відповідають дійсності;

🔺неможливість виконувати щоденні завдання.

❗❗❗Піклуватися про своє ментальне здоров’я  вкрай важливо. Робити це просто. Потрібно дотримуватися таких правил:

✅підтримувати свій розпорядок дня;

✅мати збалансоване харчування;

✅виконувати будь-які фізичні активності;

✅важливе спілкування з близькими та спільне проводження часу;

✅виговорюватися (не накопичувати негативні емоції та не придушувати їх у собі).

👉За потреби необхідно звертатися до психолога, який допоможе стабілізувати ваш стан та покращити якість життя. Пам’ятайте, звернутися до психолога це так само нормально, як звернутися до лікаря, коли у вас болить голова!

Як зберігати спокій і надію серед важких новин: поради для підтримки себе і близьких #Психічне_здоров’я #стрес #відчай #емоції #підтримка #рекомендації

Початок вересня видався неймовірно жахливим. Стільки негативних подій відразу не було з 2022 року. Тому в часи, коли стрес стає хронічним, важливо пам’ятати про способи збереження спокою і підтримки себе та близьких. Ось кілька порад, як впоратися з відчуттям відчаю і знайти сили для подолання труднощів:

1. Залишайтеся в контакті з реальністю

Обмежте споживання новин: постійне слідкування за новинами може викликати додатковий стрес. Встановіть певні години для перевірки новин і намагайтеся не переглядати їх безперервно.

Перевіряйте джерела інформації: використовуйте надійні джерела новин, щоб уникнути дезінформації та паніки.

2. Піклуйтеся про свій емоційний стан

Висловлюйте свої почуття: говоріть про те, що відчуваєте, з близькими або друзями. Не бійтеся висловлювати тривогу і страхи — це може допомогти зменшити напругу.

Практикуйте техніки релаксації: займіться дихальними вправами, медитацією чи йогою, щоб зменшити стрес і покращити свій емоційний стан.

3. Залучайтеся до позитивних дій

Допомагайте іншим: волонтерство або проста допомога тим, хто цього потребує, може додати вам відчуття значущості і принести моральне задоволення.

Шукайте позитивні новини: залишайтеся в курсі добрих новин і історій успіху. Це може допомогти відновити віру в людство та дати надію. Також, наприклад, не відписуйтеся від блогерів, що дають розважальний контент – адже саме гумор може підтримати вас на плаву у важкий момент.

4. Підтримуйте своїх близьких

Будьте поруч: підтримуйте своїх близьких, особливо тих, хто може переживати важкі часи. Ваша увага і розуміння можуть бути саме зараз найнеобхіднішими для них. Навіть якщо ви не знаєте, чим можете бути корисними, спільний час, повсякденні справи чи навіть спільний обід можуть бути дуже важливими.

Створюйте можливості для спільного проведення часу: навіть у складні часи спільні моменти можуть приносити радість і зміцнювати зв’язки.

5. Дбайте про своє фізичне здоров’я

Дотримуйтеся режиму: регулярний режим сну, збалансоване харчування і фізична активність можуть допомогти підтримувати загальний стан здоров’я і зменшити вплив стресу.

Відпочивайте і розслабляйтеся: обов'язково знайдіть час для відпочинку і занять, які приносять вам задоволення.

6. Шукайте професійну допомогу, якщо потрібно

Психологічна підтримка: якщо ви відчуваєте, що не можете впоратися з ситуацією самостійно, зверніться до психолога або терапевта для отримання підтримки.

Пам’ятайте, що навіть у складні часи важливо зберігати надію та підтримувати один одного. У кожного з нас є сила для подолання перешкод і відновлення. Будьте чуйними до себе та інших, і разом ми подолаємо всі труднощі.