Година інформування до всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»

Щорічно (починаючи з 1991 року) в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». 

Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

Окрім насилля, яке принесла війна, домашнє насильство залишається на високому рівні. Порахувати точну кількість випадків досить важко, оскільки частина країни є окупованою, а в іншій частині постійно відбувається рух населення. І, змінюючи місце проживання, люди часто не знають куди звертатися по допомогу, а деякі взагалі не помічають проблем або соромляться про це розповідати. 

☝В умовах війни особливо зріс рівень психологічного насильства. Воно з’явилося навіть у тих родинах, в яких раніше жодним чином не проявлялося.

За 2023 рік на телефон довіри Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству звернулися майже 5 тисяч осіб, які потребували допомоги та консультацій щодо домашнього насильства. У 2024 році спостерігається зростання кількості звернень. Наприклад, у вересні надійшло понад 1400 дзвінків, з яких понад 40% стосувалися саме домашнього насильства.

❗❕Однак ні війна, ні будь-що інше не може стати виправданням насильству!

Посилання на пізнавальне ТЕСТУВАННЯ щодо визначення особистого рівня обізнаності та розуміння проявів домашнього насильства, а також видів відповідальності за скоєння такого насильства (https://platfor.ma/specials/bye-znachyt-syade-test/).

👇Куди звертатись у разі домашнього насильства?👇

102 ― Національна поліція України;

15-47 ― урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього насильства;

116-123 або 0 800 500 335 ― «Ла Страда»;

116-111 або 0 800 500 225 ― Національна дитяча «гаряча лінія»;

@police_helpbot ― чат-бот у Telegram від МВС.

В Україні діють 304 мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, а також 10 денних центрів для перебування постраждалих від насильства.

Анкета для учнів "Твій настрій і самопочуття"

 👋 Привіт! Ти зараз проходитимеш коротке опитування про свій настрій і самопочуття.

Це не контрольна робота, тут немає правильних чи неправильних відповідей.

Просто обери той варіант, який найкраще описує твої думки або почуття за останні два тижні.

✏️ У кожному питанні — три варіанти відповіді. Обери тільки один — а, б або в.

🧠 Пам’ятай:

✅️  відповідай чесно;

✅️  не поспішай;

✅️  твоя анкета — конфіденційна (її бачить лише психолог);

✅️  це допоможе нам краще зрозуміти, як ти себе почуваєш.

Покликання на анкету 👇

https://docs.google.com/forms/d/1KXbddQG4CELLx0PVEOlhIHn0J_kmBC6nGYVjG0WAPsI/edit

✅ Якщо ти хочеш поділитися чимось важливим, що не було у питаннях — ти можеш звернутись до шкільного психолога.

❤️ Пам’ятай: всі твої відповіді важливі, і вони можуть допомогти зробити шкільне середовище комфортнішим для тебе.

💬 Якщо після опитування ти відчуваєш потребу поговорити — ти завжди можеш звернутись по допомогу.

Чек-лист " Насилля, яке ми не помічаємо. Ознаки психологічного насилля"

 Насилля є досі дуже розпосюдженим явищем у нашому суспільстві. Більшість з нас вже є доволі обізнаними: ми знаємо про фізичне, сексуальне, психологічне та економічне насиллля. Проте окрім даних видів, існують також специфічні форми насилля, більшість з яких можуть чатувати на нас прямо на робочому місці. Йдеться про психологічне насилля, яке фактично є «невидимим», саме тому його важко розпізнати. 

❗На які ознаки варто звернути увагу, щоб ідентифікувати певну форму психологічного насилля👇

Мобінг – це будь-яка форма гоніння, переслідування на робочому місці. Тобто, під терміном мобінг розуміють вороже, неетичне ставлення однієї людини або групи людей, яке спрямоване щодо конкретної особи та систематично повторюється.

Ознаки мобінгу:

1. Приховування позитивної інформації про особу.

2. Ізоляція людини від колективу.

3. «Обливання брудом», свідоме і систематичне поширення принизливих пліток.

4. Постійна критика та висміювання.

5. Розмови на підвищених тонах.

6. Доноси керівництву, наклепи.

7. Підступне заохочення керівництва стати на бік агресорів.

Босинг - вважається одним із видів мобінгу, в якому бере участь лише керівник/-ця. Це постійна систематична незрозуміла і неконструктивна критика, яка надходить виключно від керівника/ці. Зазвичай метою цькування стає бажання керівника/ці довести людину до звільнення.

Ознаки босингу:

1. Головна і безперечна ознака босингу – постійна і неконструктивна критика з боку керівника/-ці.

2. Коли замість оцінки вашої роботи керівник/-ця переходить на обговорення ваших особистих якостей або уявних недоліків.

3. Ваші професійні якості не беруть до уваги: не відзначають досягнення, а ставлять їх під сумнів, занижують значимість ваших професійних перемог, які працюють на спільну справу.

4. Із задоволенням знаходять і відзначають у вашій роботі промахи, перебільшують їх значимість.

5. Вимагають виконання роботи в надурочний час або у вихідні дні.

Газлайтинг – специфічний вид психологічного насилля, психологічна маніпуляція, завдання якої полягає в тому, щоб змусити людину засумніватися в об’єктивності того, що відбувається. Газлайтинг – це форма психологічного насилля, коли аб’юзер намагається переконати жертву в тому, що вона поводить себе неправильно, дещо «дивно». Змушує сумніватися у своїх діях, реакціях і відчуттях, у своїх переживаннях і спогадах. Людина, яка застосовує газлайтинг, називається газлайтером.

Ознаки газлайтингу:

1. Думка працівника/-ці взагалі не розглядається, у відповідь звучать нелогічні контраргументи.

2. Розмова про питання, яке важливе для працівника/-ці, постійно відкладається, не може відбутися – керівник/-ця уникає спілкування будь-якими методами.

3. Працівнику/-ці постійно наголошують, що він/вона не може мати власної думки, що його/її ідеї, пропозиції надумані, нереальні, не можуть бути реалізовані.

4. Працівника/-цю переконують у тому, що його/її стурбованість якимись робочими питаннями, бажання обговорити робочі проблеми – це особиста проблема, яка пояснюється «неадекватним станом».

5. Постійне наголошення на тому, що працівник/-ця неправильно запам’ятовує розпорядження, доручення, факти, репліки з розмов.

Сталкінг – прояв психологічного насильства, коли кривдник/-ця переслідує жертву в реальному житті і онлайн та нав’язливо вимагає її уваги.

Ознаки сталкінгу:

1. Постійно зустрічаєте людину поряд зі своїм місцем роботи, навчання чи домом; вона знає ваш розклад та шукає зустрічі попри вашу незгоду;

2. Отримуєте постійні повідомлення, дзвінки чи листи – навіть після прохання зупинитися;

3. Отримуєте небажані подарунки, що слугують інструментом для маніпуляцій та причиною з вами побачитись;

4. Вам погрожують і вимагають зустрічі; переконують, що ви не знаєте, чого насправді хочете;

5. Вашу особисту інформацію, фото чи відео використовують для маніпуляцій та шантажу проти вас.

Аб’юз – стосунки, в яких одна людина порушує особисті кордони іншої, принижує, допускає жорстокість в спілкуванні та діях з метою придушення волі жертви.

Ознаки аб’юзу:

1. Людина негативно відгукується про колишніх партнерів.

2. Людина нав’язує свою допомогу, коли її не просили, або напоказ її проявляє, що ставить в незручне становище її партнера.

3. Людина патологічно ревнує, контролює.

4. Людина не відчуває себе ні в чому винною.

5. Людина поводиться агресивно, коли злиться.

6. Здійснює певні дії, які можуть залякати жертву.

7. Людина керується подвійними стандартами: все, що їй вигідно, вона вважає корисним і потрібним.

Харасмент – форма дискримінації, яка включає будь-яку небажану та настирливу фізичну і словесну поведінку, що ображає або принижує людину, або порушує недоторканність її приватного життя (докучання, сексуальні натяки, жести та інші дії, які можуть образити або принизити іншу людину). Харасмент — це не тільки про сексуальні домагання.

Ознаки харасменту:

1. Двозначні електронні листи та інші повідомлення.

2. Непристойні жарти або анекдоти з сексуальним підтекстом.

3. Сексуальні коментарі про зовнішність, одяг або частини тіла.

4. Дотики та погладжування без дозволу.

5. Образливі коментарі про чиюсь сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.

Хронічний стрес і разова травма в дитинстві: що руйнує, що лікує, і з чого почати батькам🖐️

👉«Дитина не ламається від сліз. Вона ламається від самотності в сльозах»

Ця тема важлива не лише для психологів. Вона про щоденне життя родин: про бідність і постійні сварки дорослих, про війну й вимушені переїзди, про нескінченні «треба» і «мусиш» у школі. А ще — про разові події, які можуть різко перевернути світ дитини: аварія, напад, свідчення насильства, раптова втрата.

Нижче — чітке порівняння двох типів впливу й практичні кроки, що реально допомагають.

Що таке «разова травма», а що — «хронічний стрес»

Разова (гостра) травма — це одна подія з високою загрозою: аварія, напад, стигматизуючий інцидент (епізод публічного приниження), різка втрата. Світ «до» і «після» помітно відрізняється. Реакції часто яскраві: переляк, кошмари, спогади-«спалахи», уникання всього, що нагадує про подію.

Хронічний стрес — це тривалий вплив несприятливого середовища: бідність, домашнє насильство або постійна напруга, непередбачуваність дорослих, багато місяців чи років «ти маєш бути ідеальним». Цей тип менш помітний, але підточує щодня: мовчки підвищує базову тривогу, виснажує нервову систему й формує «світ небезпечний, на себе покладатися не можна».

Як це впливає на мозок і тіло

Дитячий мозок пластичний: він підлаштовується під умови виживання.

При разовій травмі вмикається «аварійний режим»: різкий викид гормонів стресу готує до втечі/боротьби/завмирання. Зазвичай після безпечної підтримки система повертається до норми. Якщо подія надмірно важка або підтримки немає — зберігаються «петлі» переактивації: мигдалеподібне тіло надчутливе до небезпеки, спогади «зриваються» без попередження.

При хронічному стресі дитина живе в постійній готовності «бити/бігти». Рівень кортизолу то підстрибує, то «вигорає», страждає сон, імунітет, увага. З часом гальмується розвиток префронтальної кори (планування, самоконтроль) і гіпокампа (пам’ять, навчання), а система «тривога-тривога-тривога» стає стандартом. Це не «характер поганий» — це нейробіологія.

 Емоційна регуляція й тривога: як відрізнити

Після разової травми частіше бачимо страхи, нічні кошмари, уникання місць/людей, «емоційні вибухи» у тригерах. Може сформуватися ПТСР, але при своєчасній допомозі ризик знижується.

При хронічному стресі базова тривога підвищена завжди. Дитині важко розуміти й називати почуття, вона або «горить» (дратівливість, імпульсивність), або «гасне» (байдужість, апатія). Часті скарги на живіт/голову, труднощі з концентрацією, «вічна втома». Нерідко формується занижена самооцінка, сором і перфекціонізм («якщо буду ідеальною — хоч трохи безпечно»).

Як це формує особистість і стосунки

✅Разова травма без підтримки може залишити «острівці» болю: недовіру в подібних ситуаціях, страх близькості, різкі реакції на несправедливість. З підтримкою з’являється протилежне — досвід власної сили: «мене не зламало», а також емпатія до інших.

✅Хронічний стрес навчає «внутрішнім правилам»: «на дорослих покладатися небезпечно», «я — неважливий», «світ хаотичний». Часто спостерігаємо дві крайності: learned helplessness (вивчена безпорадність) або гіперконтроль і жорсткість до себе та інших. У стосунках — або злиття й страх втрати, або дистанція й недовіра.

 ‼️Що робити батькам: базові кроки, які працюють

👉Спільне для обох випадків

* Створіть реальну безпеку: відсутність насильства і принижень, прогнозовані правила, дорослий, який витримує емоції дитини.

* Поверніть тіло в спокій: сон за віком, регулярне харчування, прогулянки, фізична активність, дихальні вправи, ритуали на ніч.

* Дозвольте почуттям бути: «Я бачу, що тобі страшно/зло/сумно. Я поруч». Не переконуйте «нічого страшного», не соромте за сльози.

💢Якщо це разова травма

* Психологічна перша допомога: спокійний контакт, відновлення рутини, мінімум допитів, жодного примусу «розказуй усе».

* Допоможіть «розповісти історію» у безпечний момент: малюнок, казка, хронологія «що було — хто допоміг — чим це закінчилося».

* За стійких симптомів більше 4 тижнів зверніться до фахівця з травмоорієнтованих підходів (TF-CBT, EMDR для старших дітей, дитячо-батьківська психотерапія для малюків).

Якщо це хронічний стрес

* Зменшіть «джерела вогню»: стабілізуйте побут, перегляньте навантаження, обмежте токсичні взаємодії, захистіть від свідкування насильства.

* Додавайте «буферні стосунки»: один стабільний, емпатичний дорослий — уже фактор відновлення.

* Вчіть регуляції щодня: короткі дихальні паузи, «емоційний лексикон», планування дня, вправи на заземлення, «щоденник перемог».

* Перегляньте стиль виховання: менше наказів — більше чітких меж із поясненнями; вимогливість + тепло.

 Коли обов’язково шукати професійну допомогу

* Регрес навичок (енурез, втрата мовлення), тривала безсоння чи кошмари.

* Самопошкодження, суїцидальні висловлювання, ризикована поведінка.

* Різка ізоляція, відмова ходити до школи місяцями.

* Постійні соматичні скарги без медичної причини.

* Дитина була свідком або жертвою насильства.

Працюють травмообізнані підходи: TF-CBT, CPP (для дошкільнят), PCIT (для молодших), сімейна терапія, іноді — робота з батьківською травмою, бо «налитий» дорослий може «перелити спокій» дитині.

Що говорити дитині: кілька фраз-опор

* «Те, що ти відчуваєш, має сенс. Твоє тіло так реагує на складне».

* «Ти не один. Я з тобою, і ми крок за кроком це владнаємо».

* «Ми не мусимо згадувати все зараз. Коли захочеш — скажеш. Я слухатиму».

* «Сьогодні ми зробили маленький крок — і цього достатньо».

 ✅Підсумок

Разова травма — це різка хвиля, яка збиває з ніг. Хронічний стрес — це повільний приплив, що щодня тягне з сил. Обидва стани змінюють мозок і серце дитини, але обидва піддаються відновленню там, де є реальна безпека, передбачуваність і дорослий, здатний співпереживати та тримати межі.

‼️Ніхто не ідеальний. Дітям не потрібні бездоганні батьки — їм потрібні достатньо надійні . І з цього починається шлях від травми до сили. 

Рани дитинства, які ми носимо у дорослості. І чому вони продовжують боліти навіть тоді, коли ми давно виросли?

 Більшість наших реакцій у дорослому житті — це не "просто характер" чи "така вдача". Це наслідки досвіду, який ми отримали у дитинстві. Саме там формуються наші базові переконання про себе, світ і людей. І якщо цей досвід був травматичним, необробленим або непрожитим — ми переносимо його у доросле життя у вигляді емоційних ран.

✅Найпоширеніші з них:

1. Рана відкидання

Коли дитина не отримує безумовного прийняття, вона виростає з відчуттям:

"Мене можуть не вибрати, я не достатньо цінний/цінна". У дорослості це проявляється страхом близькості, самознеціненням, намаганням “не заважати” або надмірною покірністю.

2. Рана покинутості

Якщо поруч не було емоційно присутнього дорослого, з’являється глибоке переконання:

"Мене можна залишити". Доросла людина з такою раною часто чіпляється за стосунки, боїться розривів, переживає нав’язливу тривогу й обирає "триматися за будь-що, аби не бути самою".

3. Рана приниження

Образливі слова, стидіння, висміювання, "та що з тебе виросте" — усе це залишає слід.

У дорослості формується: страх бути собою, постійна тривога зробити щось неправильно, гіперчутливість до критики.

4. Рана несправедливості

Занадто суворе виховання, вимоги бути "ідеальним", відсутність права на емоції — породжують глибоке внутрішнє напруження.

У дорослості така людина часто живе за принципом:

"Все або нічого", "я мушу бути найкращим", "помилки — це провал".

Звідси вигораність, жорсткість до себе й інших, перфекціонізм.

5. Рана зради (або довіри)

Коли дитина переживає непослідовність, обман, порушені обіцянки, — у дорослості виникає:

недовіра, ревнощі, контроль, страх бути обманутим.

Такі люди часто перебувають "напоготові", не розслабляються, перевіряють інших навіть у дрібницях.

Чому ці рани не зникають самі?

Бо мозок зберігає досвід і формує моделі поведінки, які повторюються автоматично. Дитина не могла вплинути на ситуацію — але доросла людина може:

✔️усвідомити свої тригери

✔️навчитися новим реакціям

✔️прожити емоційний досвід у безпечному середовищі

✔️поступово змінити переконання про себе

Рана — це не вирок. Її можна зцілити. Поступово, лагідно, з підтримкою фахівця або через роботу з власними емоціями. І кожен такий крок робить життя дорослішим, спокійнішим і справжнішим.

Колективна пам'ять та трансгенераційна травма - наслідки Голодомору на покоління

 🕯️ Голодомор - біль, що живе в пам’яті поколінь

Це не лише історія про голод. Це історія про тишу, страх, втрату і виживання. Про порожні миски, які стали символом не лише фізичного голоду, а й глибокої травми, що передається через покоління.

Трансгенераційна психотравма голодомору - це не “містика” і не просто пам’ять про минуле. Це психологічні, поведінкові та навіть фізіологічні зміни, які передаються від травмованих поколінь до їхніх дітей та онуків.

🌾 Ми носимо цю пам’ять у дрібницях:

– у звичці доїдати все до останнього крихітки  

– у тривожному ставленні до запасів  

– у глибокому внутрішньому страху втрати контролю над базовими потребами  

Нащадки виживших після голодомору отримали певні звички та страхи, які передаються з покоління в покоління. Навіть якщо людина не пережила голод особисто, у неї може бути:

✅️тривога за їжу та ресурси,

✅️страх, що «все може закінчитись»,

✅️складність довіряти державі чи системі,

✅️звичка жити «про всяк випадок»,

✅️відчуття, що світ небезпечний.

Це — не її особистий досвід. Це відлуння травми її предків.

Це — колективна пам’ять, яка проявляється навіть сьогодні. Вона живе в наших тілах, у наших реакціях, у нашій культурі. І водночас — це пам’ять про гідність, про силу вижити, про цінність життя.

🕯️ Ми маємо пам’ятати, говорити, передавати знання про цю жахливу подію, щоб ця історія не повторилася.  

Психологічний тест на вибір професії. Виберіть фігуру і дізнайтеся, яка професія вам підходить

Робота займає значну частину нашого життя, тому цілком природно прагнути того, щоб вона приносила глибоке задоволення і відповідала внутрішнім схильностям.

Якщо людина перебуває в пошуках свого покликання або бажає перевірити, наскільки правильним був зроблений раніше професійний вибір, психологічний тест, заснований на візуальних асоціаціях, може стати цікавою підказкою.

Для його проходження необхідно обрати одну з кількох фігур, кожна з яких символізує певний тип особистості та сферу діяльності.

🔺Фігура перша: царство креативу та свободи

Вибір першої фігури свідчить про глибоко творчу натуру. Таку людину вирізняє нестандартний, іноді навіть зухвалий підхід до вирішення будь-яких ситуацій. Вона гостро прагне свободи самовираження і важко переносить жорсткі рамки та обмеження. Її розум найкраще функціонує в атмосфері, де панують політ фантазії та можливість створювати щось унікальне.

Потенційні професії. Людині, яка обере цю фігуру, підійдуть професії, тісно пов’язані з мистецтвом і генеруванням ідей. Варто детально розглянути такі сфери, як дизайн (графічний, інтер’єрний, модний), література, театральне чи кінематографічне мистецтво, а також реклама та маркетинг, які вимагають креативного контенту.

⭕Фігура друга: емпатія та гуманітарне покликання

Якщо ваш вибір припав на другу фігуру, це вказує на виняткову емпатичність особистості. Ви людина, яка глибоко співпереживає іншим, має розвинену інтуїцію та здатність тонко відчувати емоційний стан людей навколо.

Ця особливість є чудовою основою для будь-якої діяльності, де на першому місці стоять взаємодія та допомога.

Потенційні професії. Сфера вашого призначення лежить у гуманітарній площині. Цілком ймовірно, що ви могли б знайти глибоке задоволення у ролі педагога, лікаря чи медсестри, психолога, соціального працівника та волонтера. Будь-яка діяльність, яка передбачає активну підтримку, піклування про інших та вирішення людських проблем, підходить вам найкраще.

❌ Фігура третя: спрага до змін та різнобічність

Вибір третьої фігури вказує на надзвичайну різнобічність і динамічність вашого характеру. Ви людина, якій важко всидіти на одному місці, адже вас постійно приваблює все нове, незвідане та неординарне. Рутина й монотонність швидко викликають у вас нудьгу та втрату мотивації, а атмосфера непередбачуваності дарує відчуття комфорту і натхнення.

Потенційні професії. Вам ідеально підійде робота, яка вимагає великої кількості пересувань, частих відряджень або така, що складається з безлічі різноманітних, не пов’язаних між собою завдань. Це можуть бути професії у сфері продажів, туризму, управління проєктами з різними напрямками або діяльність, пов’язана з постійним навчанням і впровадженням нових технологій.

⬜Фігура четверта: аналітичний розум і точність

Якщо ваш вибір зупинився на четвертій фігурі, це свідчить про пунктуальний та аналітичний розум. Ви не схильні до поспішних, імпульсивних дій. Натомість вашою сильною стороною є здатність розкласти інформацію «по поличках», десять разів проаналізувати ситуацію, перш ніж ухвалити зважене рішення. Точність, логіка та увага до деталей — ваші головні переваги.

Потенційні професії. Вам підійде все, яка вимагає скрупульозної роботи з документацією, обчисленнями та великими масивами даних. Фінансист, бухгалтер, аудитор, економіст, програміст чи аналітик — ось сфери, де б ви почувалися максимально на своєму місці, забезпечуючи точність і порядок.

Цей невеликий тест пропонує початковий погляд на ваші вроджені схильності. Для глибшого розуміння свого професійного шляху завжди варто поєднувати такі психологічні підказки з власним досвідом і самоаналізом.

✨ 50 ЧАРІВНИХ КЛЮЧІВ ДО ВІДНОВЛЕННЯ: АКТИВНОСТІ ДЛЯ СУПЕРГЕРОЇВ ПОВСЯКДЕННЯ ✨

Ваш внутрішній ресурс — це ваш особистий супергеройський запас енергії. Коли він на нулі, ми відчуваємо виснаження. Але його можна поповнити! Це не про лінь, а про інвестицію у своє самопочуття.

Ось 50 перевірених та просто приємних активностей, розділених за зонами впливу, які допоможуть вам знову засяяти для всіх , хто хоче зберегти своє ментальне_здоров'я.

❓️ЯК ПРАВИЛЬНО ПОЧИНАТИ ДЕНЬ

1️⃣. Прокидайся без різкого стресу

✅️Уникай різких гучних будильників.

✅️Дай собі 2–3 хвилини просто «прийти до тями»: розтягнутися, зробити кілька глибоких дихань.

Це знижує рівень кортизолу на старті.

2️⃣. Заземлення для нервової системи (1–3 хв)

Перед тим, як взяти телефон:

✅️Повільно вдихни 4 секунди — видихни 6 секунд.

✅️Промов подумки: «Я тут. Я в безпеці. День починається м’яко».

Це включає вентральний вагус і готує до навантаження.

3️⃣. Легка активація тіла

Не обов’язково спорт. Достатньо 2–5 хвилин:

✅️м’яка розтяжка

✅️рухи плечима та шиєю

✅️повільне пробуджувальне потягування

✅️коротка прогулянка до кухні чи балкона

Тіло «включається» — мозок теж.

4️⃣. Ясність замість хаосу: план дня (3 хв)

Запитай себе:

✅️Які 1–3 ключові задачі сьогодні?

✅️Що я можу зробити м’яко?

✅️Що точно не є пріоритетом?

Це зменшує тривожність і розсіювання уваги.

5️⃣. Перший годинний блок — без «важкого» стресу

✅️Уникай одразу читати новини, листи, соцмережі.

Заміни це ритуалом:

✅️чай/кава

✅️душ

✅️тихий музичний фон

✅️короткий запис думок

Дай нервовій системі ввійти в день плавно.

6️⃣. М’який старт роботи

✅️Почни з простого завдання, яке можна виконати швидко.

Це створює ефект «першої перемоги», що активує мотиваційний центр мозку.

7️⃣. Турбота про себе до обіду

Зроби 1 дію з розряду «підтримка ресурсу»:

✅️склянка води

✅️3 хвилини дихання

✅️кілька кроків

✅️коротка пауза без телефону

✅️тепла фраза для себе: «Я роблю достатньо»

❗️Якщо коротко, то формула ідеального ранку виглядає так:

Дихання - Рух - Чай/вода - Ясність - М’який старт - Турбота про себе

❓️Чи виходить в тебе починати свій день за цією формулою

8 ПРИНЦИПІВ СПІВПРАЦІ І НЕНАСИЛЬСТВА

 

✅️МІФИ І ФАКТИ ПРО НАСИЛЬСТВО ПРОТИ ЖІНОК

 

❗️Як відновитися після ночі тривоги, обстрілів чи недосипу

 Після ночей, коли доводиться переживати обстріли, сирени чи просто не спати від страху — тіло і психіка працюють у режимі виживання.

Навіть якщо фізично ти в безпеці, всередині лишається напруга, втома і розгубленість.

Організму потрібно допомогти повернутися в стан рівноваги — м’яко, без тиску.

1️⃣. Безпека — це перший крок до відновлення.

Поки тіло не відчує, що небезпека минула, воно не здатне розслабитися.

👇Вправа:

Переконайся, що зараз безпечно.

Зроби кілька повільних вдихів і видихів.

Подивися довкола: назви 5 речей, які бачиш, 4 — які чуєш, 3 — які можеш відчути тілом.Ця проста вправа допомагає мозку “перемкнутися” з режиму загрози на спокій.

2️⃣. Дозволь тілу розрядитися

Після страху тіло часто тремтить — це природна реакція нервової системи, яка допомагає вивільнити напругу. Не стримуй цього.

Коли тремтіння минає — зроби кілька легких рухів: потягнися, походи, розітри руки.

Рух — це сигнал: “Я живу, я можу рухатися, небезпека минула”.

3️⃣. Поверни контакт із тілом і світом

✅️Не намагайся “відіспатися” одразу.

Якщо ти ліг під ранок, прокинься не пізніше ніж через 1,5–2 години після звичного часу пробудження. Це допоможе не збити біоритми ще більше.

✅️Вийди на світло.

Сонячне або штучне яскраве світло пригнічує мелатонін і “вмикає” мозок. 10–15 хвилин прогулянки або просто відкриті штори — вже допоможуть.

✅️Випий воду, потім каву чи чай.

Зневоднення посилює втому, тому спершу — вода, а вже потім — кофеїн (але не більше 2 порцій до 14:00).

4️⃣. Подбай про базові потреби

Коли ми переживаємо страх, тіло витрачає багато енергії — навіть якщо здається, що “нічого не робили”.

Тому важливо:

✅️Пити воду — відновлює баланс.

✅️Їсти щось тепле і м’яке — суп, каша, чай. Це створює відчуття турботи і безпеки.

✅️Тепло загорнутися — ковдра, плед, обійми. Тепло сигналізує мозку: “Я в безпеці”.

✅️По можливості поспи в обідній час. Навіть 30–40 хвилин відпочинку дають системі шанс “перезапуститися”.

5️⃣. Дай місце емоціям

Те, що ти відчуваєш — нормально. Страх, плач, гнів, тремтіння — це не слабкість, це спосіб нервової системи вивільнити напругу.

Якщо хочеш — поговори з кимось, кому довіряєш. Або запиши свої думки у щоденник.

Іноді допомагає навіть просто мовчки посидіти поруч із близькою людиною чи твариною.

6️⃣. Увечері — м’який перехід до сну

Після таких ночей сон може не приходити одразу. Тому важливо створити умови для спокою, навіть якщо заснути важко.

✅️Без новин і гучних розмов.

✅️Теплий чай, приглушене світло, тиха музика або аудіоказка.

✅️Уяви місце, де тобі спокійно і безпечно — і дозволь собі там “побути”.

Навіть якщо сон короткий або поверхневий — це вже початок відновлення.

7️⃣. Стався до себе ніжно

Твоє тіло і психіка щойно витримали надмірне навантаження.

Не вимагай від себе продуктивності, не змушуй “взяти себе в руки”.

Сьогодні достатньо просто:

✅️Повільно дихати

✅️Їсти, пити, рухатися

✅️Бути поруч із тими, хто підтримує

❗Твоє тіло знає, як відновитися — допоможи йому робити це у своєму ритмі.

Психологічна просвіта ❗️Що варто знати, щоб попередити суїцид ❓

Важливо розуміти, виникають і розвиваються суїцидальні думки, наміри й дії - під впливом різних факторів ризику. 

Цьому може протидіяти, тому розглянемо  систему захисних чинників.

Давай розберемося в цьому детальніше:

Суїцид — це не одномоментний акт, а процес, який проходить кілька етапів:

1️⃣. Суїцидальні думки

2️⃣. Суїцидальні наміри (плани)

3️⃣. Суїцидальна спроба

4️⃣. Завершений суїцид

Цей процес розгортається в часі під дією стресу та факторів ризику, але може бути зупинений або сповільнений завдяки протективним (захисним) факторам.

❗️Фактори ризику суїциду - це чинники, які підвищують уразливість людини до стресу і суїцидальних реакцій:

✅️Схильність до суїциду (вроджена чи набута через життєвий досвід)

✅️Проблеми взаємин (ізоляція, конфлікти)

✅️Насильство, психічна травма

✅️Соціальний стрес: бідність, безробіття

✅️Втрати, розлучення, конфлікти

✅️Фізичні проблеми, хвороби, біль

✅️Психічні розлади (депресія, тривожність, ПТСР тощо)

✅️Зловживання алкоголем чи наркотиками

Усі ці фактори діють як тригери соціальної поведінки, провокуючи суїцидальні думки або дії у стресових ситуаціях.

❗️Динаміка процесу:

✅️Спочатку виникають суїцидальні думки.

✅️Потім — спроби комунікації (сигнали, звернення по допомогу, висловлювання про відчай).

✅️Якщо допомога не надходить — суїцидальна спроба.

✅️Якщо ж підтримка є — можливе відновлення (повернення до стабільного стану).

❣️Важливо, що суїцидальна комунікація — це спроба бути почутим. Часто людина не хоче померти, а хоче припинити біль.

❗️Протективні (захисні) фактори- Це фактори, які зменшують імовірність суїцидальних дій, навіть у присутності стресу.

🔵 Особистісні:

✅️Віра у власні сили, самоповага

✅️Відчуття сенсу життя

✅️Навички звернення по допомогу

✅️Комунікативність, гнучкість мислення

✅️Позитивний когнітивний стиль

🔵 Родинні:

✅️Теплі стосунки в сім’ї

✅️Підтримка, прийняття

✅️Емоційна близькість із дітьми та батьками

🔵 Соціально-культурні:

✅️Прийняті суспільні цінності

✅️Соціальна інтеграція, робота, служіння, спорт

✅️Відчуття значущості

✅️Підтримка друзів, колег, громади

🔵 Екологічні:

✅️Здорове харчування, сон, фізична активність

✅️Освітлення, позитивне середовище

✅️Вільне від алкоголю й наркотиків оточення

❗️ Ключові висновки:

✅️Суїцид — результат багатофакторного процесу, а не єдиної причини.

✅️Профілактика можлива на будь-якому етапі, якщо людина отримує підтримку.

✅️Суїцидальна поведінка — це комунікація болю, сигнал, що людині потрібна допомога.

✅️Протективні фактори можна формувати: через розвиток навичок саморегуляції, підтримку стосунків, культурні й соціальні ресурси.

 

Техніка проживання емоцій

Ми часто намагаємось «вимкнути» неприємні емоції — сховати злість, сум чи страх. Але кожне почуття має значення: воно сигналізує про наші потреби та межі.

Щоб навчитися проживати емоції, а не пригнічувати їх, спробуй цю просту техніку:

1️⃣ Що я зараз відчуваю?

Назви емоцію — смуток, тривогу, роздратування, радість.

2️⃣ Де я відчуваю це в тілі?

Зверни увагу: можливо, це напруга в грудях, важкість у животі чи тремтіння в руках.

3️⃣ Про що говорить це відчуття?

Яку потребу воно сигналізує? Може, про відпочинок, підтримку чи захист себе.

4️⃣ Який висновок я можу зробити?

Що я розумію про себе або ситуацію завдяки цій емоції?

5️⃣ Що я хочу прямо зараз?

Дай собі дозвіл на бажання — навіть найпростішу дію.

6️⃣ Як я можу собі допомогти?

Обійми себе, подихай, напиши комусь, прогуляйся — зроби крок до турботи про себе.

❗Пам’ятай: емоції — не вороги, а навігатори.

Осіння хоум - терапія "Holiday magic"

🍂 Чому важливо дбати про себе та вміти регулювати свої стани

Осінь — це не лише пора затишку, а й час, коли тіло й душа особливо відчувають зміни. Дні стають коротшими, енергії менше, а в середині ніби прокидається тихий сум. Це природно. Але саме тому восени нам так потрібно підтримати себе — теплом, кольором, рухом, малюнком, диханням.

Самодопомога — це не егоїзм і не розкіш. Це спосіб бути поруч із собою, чути себе, не втрачати зв’язку з власними потребами.

Регуляція стану — це не про «стати сильним» або «зробити вигляд, що все добре». Це про м’яке повернення в рівновагу, коли всередині з’являється відчуття «я можу бути тут», «я маю опору», «я дихаю».

🎨 Малювальні практики — один із найніжніших способів такого повернення. Вони не вимагають талантів, лише дозволу собі бути. Через колір, лінію, пляму ми торкаємось того, що не завжди можна висловити словами.

Це шлях не до «гарного результату», а до спокійного серця.

Тож ці осінні вправи — це запрошення.

Не до продуктивності, а до повільності.

Не до контролю, а до дбайливості.

Не до втечі від себе, а до зустрічі з собою.

🍁 Знайдіть 15 хвилин тиші, візьміть аркуш і кольори.

Це може стати найкращим подарунком собі цієї осені.