Техніка «Кордони»

Особисті кордони — це не про віддалення від людей і не про егоїзм. Це про усвідомлене «так» і чесне «ні». Про здатність залишатися в контакті з іншими, не втрачаючи контакту з собою.

Кордони починаються з тілесних відчуттів: напруги, втоми, роздратування, тривоги. Саме тіло часто першим сигналізує, що межі порушені. Психологічно це може проявлятися у складності відмовляти, хронічному почутті провини, бажанні «бути зручним» або страху конфлікту.

 З професійної точки зору, сформовані особисті кордони:

• підтримують відчуття безпеки та автономії;

• зменшують ризик емоційного вигорання;

• роблять стосунки більш ясними й передбачуваними;

• сприяють відповідальності кожного за власні почуття та вибір.

Пропонуємо створити власну внутрішню інструкцію.

Її не потрібно озвучувати іншим — достатньо чітко знати та пам’ятати свої кордони. Усвідомлення особистих меж допомагає не дозволяти оточенню поводитися неналежно.

1. Згадайте ситуації, у яких було неприємно, боляче або важко: коли вас ображали, ви злилися чи плакали.

2. Визначте, що саме стало причиною цих відчуттів.

3. Сформулюйте це у вигляді чітких правил, починаючи з фрази:

У ставленні до мене не можна…

Наприклад:

• Зі мною не можна …

• Мене не можна …

Карта емоцій — щоб краще розуміти себе та свої стани🤗

Перевірте, наскільки ви подбали про себе у 2025 році 🤲

Психологічне бінго, яке допоможе зрозуміти, що ви вже робите для свого емоційного розвитку. 

Кожна клітинка — маленький крок про турботу про себе, прийняття своїх емоцій та власних потреб. Якщо вам вдалося викреслити 4 клітинок поспіль — це означає, що ви робите свідомі дії для підтримки власного психоемоційного здоров’я 🎉  

Робіть скріншот таблиці, позначайте хрестиком галочкою те, що ви вже реалізували та діліться результатами 👀  

Пам’ятка для внутрішньої рівноваги в часи неспокою 🌙 10 АРТРЕГУЛЯЦІЙНИХ ПРАВИЛ ГРУДНЯ 2025

 1. Правило тихого полотна

Раз на день зроби кілька рухів на чистому аркуші — лінії, штрихи, коло.

Не для результату, а для розвантаження від новин через просту моторну дію. Запитання до себе: «Що сьогодні хоче проявитися без слів?»

2. Правило теплого маршруту

Щодня обирай один “маршрут тепла”: шлях додому, улюблену чашку, світло лампи, м’яку тканину, теплий спогад, теплий образ. Доторкнись до нього увагою. Тіло може впізнати тепло швидше, ніж думка.

3. Ритуал м’якого збирання себе

Увечері зберіть три образи дня: колір, звук і фразу. Перенеси їх у невеликий колаж або коротку нотатку. Так досвід інтегрується, а не накопичується хаотично.

4. Заземлення через матерію

Обери один тактильний матеріал на тиждень — папір, глину, тканину, нитки, шишки чи горіхові шкарлупи. Зроби з ним щось маленьке. Матерія приймає напругу й повертає відчуття реальності.

5. Маленькі межі — велика ніжність

Щодня вибирай одну м’яку межу: «сьогодні я не відповідаю одразу», «сьогодні я не беру зайві завдання».

Закріпи це символом — рискою, колом, вузликом. Символізація робить межі відчутнішими.

6. Образ цілющої тиші

Намалюй тишу як персонажа або місце.

Дозволь їй мати колір, форму або температуру. Чим ясніший образ тиші, тим легше знаходити її в собі.

7. Мікро артпроєкти замість великих очікувань                                                        

Щодня створюй один мікропроєкт на 10 хвилин: малюнок, невелику листівку, орнамент чи колаж. Завершене мале дає нервовій системі відчуття опори.

8. Дихання кольором

Обери колір, що відгукується.

На вдиху уявляй, як він входить у грудну клітку, на видиху — як м’яко розтікається назовні. Постав одну пляму цього кольору на папері. Поєднання тілесного й візуального стабілізує стан.

9. Переписування світла

Знайди один промінь, вогник  — від свічки, лампи, герлянди, ліхтарика чи вікна. Передай його рух лініями або коротким описом. Це практика повернення до сенсорної присутності.

10. Тиха подяка собі

Створи вечірній жест подяки: дотик до грудей, легкий уклін або коротку фразу.

Залиши маленький знак цього жесту на папері. Психіка краще пам’ятає символи, ніж довгі тексти.

Ця добірка створена як м’яке запрошення до творчість і внутрішнього спокою. Їх можна спробувати  як щоденний ритуал, включати в артпрактики або використовувати в терапевтичній роботі.

Просвіта. Булінг як "хвороба групи" і чому важливо говорити про це.

Булінг — це не конфлікт двох людей. Це розлад групової взаємодії.

Це велика ілюзія, що якщо розібратися з кривдником, то проблема зникне. Професор Дан Ольвеус (Dan Olweus) з Норвегії є піонером у вивченні булінгу і розробив концепцію "Кола булінгу", щоб показати, що у ситуації насильства немає нейтральних сторін. Кожен присутній так чи інакше впливає на результат.

Ось основні ролі в цьому колі:

Агресор (Заводила). Той, хто ініціює цькування та бере в ньому активну участь.

Посіпаки (Послідовники). Вони не починають першими, але швидко приєднуються до агресора, підтримуючи його дії фізично чи словесно.

Підсилювачі (Пасивні булери). Вони можуть не чинити насильства безпосередньо, але присутні поруч, сміються, знімають на телефон або вигукують коментарі. Їхня роль критична: вони створюють для агресора "сцену" та відчуття підтримки.

Пасивні прихильники. Вони мовчки спостерігають. Їм може подобатися те, що відбувається, але вони не виявляють цього відкрито. Для агресора їхнє мовчання виглядає як згода (!! весь час наголошую на цьому!)

Байдужі спостерігачі. Позиція "моя хата скраю". Вони бачать, що відбувається, але вдають, що це їх не стосується. Вони намагаються дистанціюватися, але саме їхня бездіяльність дозволяє булінгу тривати. Бо - нагадую - агресор сприймає мовчання і невтручання як підтримку дій.

Потенційні захисники. Їм не подобається булінг, вони співчувають мішені й хочуть допомогти, але не роблять цього. Часто через страх самим стати мішенню або через відсутність розуміння, як діяти правильно. Їх мовчання теж сприймається агресором як підтримка дій.

Захисники. Ті, хто наважується діяти. Вони можуть спробувати зупинити агресора, підтримати жертву, покликати на допомогу.

Чому це важливо для розуміння? Чому ми не можемо обмежуватися звичайним булер-мішень-спостерігачі?

❗❗Бо булер рідко діє наодинці. Йому потрібна аудиторія та ствердження своєї сили та здобуття місця в груповій ієрархії. Мовчання спостерігачів агресор зчитує як "зелене світло".

Найефективніша протидія булінгу — це робота з "мовчазною більшістю". Коли група перестає бути пасивним глядачем і переходить у роль захисників, агресор втрачає підтримку, і цькування знижується або навіть припиняється.

ТЕРАПІЯ "КОЛІР ЯК ЛІКИ"

 Колір може використовуватися як ліки в концепції кольоротерапії для впливу на емоційний стан та фізіологічні процеси.

➡️Заспокоїтися допомагає – зелений

➡️Стабілізує настрій – салатовий

➡️Збалансує емоції – бірюзовий

➡️Додасть впевненості і надійності – темно зелений

➡️Підвищить настрійю, зніме апатію, розвеселить – помаранчевий

➡️Допоможе себе підтримати, вийти з емоційного тупика – жовтий

➡️Креативність простимулює – лимонний

➡️Активує бажання рухатися вперед – червоний

➡️Підвищить працездатність, зміцнить волю – червоно-оранжевий

➡️Додати відчуття тілесного тепла, комфорту і радості – жовто-оранжевий

➡️Надихне і активує життєві процеси – малиновий (амарантовий)

➡️Порадує, знизить рівень стресу, відновить після виснаження – червоно-фіолетовий (фуксія)

➡️Додасть упевненості в собі, порушить бажання – фіолетовий

➡️Дасть можливість зануритися в себе і подумати про сенс життя – ліловий (аметистовий)

➡️Гармонізує, приведе до ладу «Я» – синій

➡️Пофантазувати і зібрати свої мрії в образ допоможе – темно – синій (індиго) колір сновидінь

➡️Надихне, дасть можливість поміркувати над ідеями, проектами, завданнями – блакитний

➡️Полегшує сприйняття реальності, забезпечить легкість буття – рожевий

➡️Організовує і структурує життєві процеси – чорний

➡️Позбавить від негативних думок – білий

➡️Перезавантажити свої статки допоможе – сірий

➡️Очиститися від образ і розчарувань допоможе – коричневий

ТЕСТ❗️ПЕРЕВІР НАСКІЛЬКИ ТИ ВПЕВНЕНИЙ В СОБІ

Година інформування до всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»

Щорічно (починаючи з 1991 року) в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». 

Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

Окрім насилля, яке принесла війна, домашнє насильство залишається на високому рівні. Порахувати точну кількість випадків досить важко, оскільки частина країни є окупованою, а в іншій частині постійно відбувається рух населення. І, змінюючи місце проживання, люди часто не знають куди звертатися по допомогу, а деякі взагалі не помічають проблем або соромляться про це розповідати. 

☝В умовах війни особливо зріс рівень психологічного насильства. Воно з’явилося навіть у тих родинах, в яких раніше жодним чином не проявлялося.

За 2023 рік на телефон довіри Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству звернулися майже 5 тисяч осіб, які потребували допомоги та консультацій щодо домашнього насильства. У 2024 році спостерігається зростання кількості звернень. Наприклад, у вересні надійшло понад 1400 дзвінків, з яких понад 40% стосувалися саме домашнього насильства.

❗❕Однак ні війна, ні будь-що інше не може стати виправданням насильству!

Посилання на пізнавальне ТЕСТУВАННЯ щодо визначення особистого рівня обізнаності та розуміння проявів домашнього насильства, а також видів відповідальності за скоєння такого насильства (https://platfor.ma/specials/bye-znachyt-syade-test/).

👇Куди звертатись у разі домашнього насильства?👇

102 ― Національна поліція України;

15-47 ― урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього насильства;

116-123 або 0 800 500 335 ― «Ла Страда»;

116-111 або 0 800 500 225 ― Національна дитяча «гаряча лінія»;

@police_helpbot ― чат-бот у Telegram від МВС.

В Україні діють 304 мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, а також 10 денних центрів для перебування постраждалих від насильства.

Анкета для учнів "Твій настрій і самопочуття"

 👋 Привіт! Ти зараз проходитимеш коротке опитування про свій настрій і самопочуття.

Це не контрольна робота, тут немає правильних чи неправильних відповідей.

Просто обери той варіант, який найкраще описує твої думки або почуття за останні два тижні.

✏️ У кожному питанні — три варіанти відповіді. Обери тільки один — а, б або в.

🧠 Пам’ятай:

✅️  відповідай чесно;

✅️  не поспішай;

✅️  твоя анкета — конфіденційна (її бачить лише психолог);

✅️  це допоможе нам краще зрозуміти, як ти себе почуваєш.

Покликання на анкету 👇

https://docs.google.com/forms/d/1KXbddQG4CELLx0PVEOlhIHn0J_kmBC6nGYVjG0WAPsI/edit

✅ Якщо ти хочеш поділитися чимось важливим, що не було у питаннях — ти можеш звернутись до шкільного психолога.

❤️ Пам’ятай: всі твої відповіді важливі, і вони можуть допомогти зробити шкільне середовище комфортнішим для тебе.

💬 Якщо після опитування ти відчуваєш потребу поговорити — ти завжди можеш звернутись по допомогу.

Чек-лист " Насилля, яке ми не помічаємо. Ознаки психологічного насилля"

 Насилля є досі дуже розпосюдженим явищем у нашому суспільстві. Більшість з нас вже є доволі обізнаними: ми знаємо про фізичне, сексуальне, психологічне та економічне насиллля. Проте окрім даних видів, існують також специфічні форми насилля, більшість з яких можуть чатувати на нас прямо на робочому місці. Йдеться про психологічне насилля, яке фактично є «невидимим», саме тому його важко розпізнати. 

❗На які ознаки варто звернути увагу, щоб ідентифікувати певну форму психологічного насилля👇

Мобінг – це будь-яка форма гоніння, переслідування на робочому місці. Тобто, під терміном мобінг розуміють вороже, неетичне ставлення однієї людини або групи людей, яке спрямоване щодо конкретної особи та систематично повторюється.

Ознаки мобінгу:

1. Приховування позитивної інформації про особу.

2. Ізоляція людини від колективу.

3. «Обливання брудом», свідоме і систематичне поширення принизливих пліток.

4. Постійна критика та висміювання.

5. Розмови на підвищених тонах.

6. Доноси керівництву, наклепи.

7. Підступне заохочення керівництва стати на бік агресорів.

Босинг - вважається одним із видів мобінгу, в якому бере участь лише керівник/-ця. Це постійна систематична незрозуміла і неконструктивна критика, яка надходить виключно від керівника/ці. Зазвичай метою цькування стає бажання керівника/ці довести людину до звільнення.

Ознаки босингу:

1. Головна і безперечна ознака босингу – постійна і неконструктивна критика з боку керівника/-ці.

2. Коли замість оцінки вашої роботи керівник/-ця переходить на обговорення ваших особистих якостей або уявних недоліків.

3. Ваші професійні якості не беруть до уваги: не відзначають досягнення, а ставлять їх під сумнів, занижують значимість ваших професійних перемог, які працюють на спільну справу.

4. Із задоволенням знаходять і відзначають у вашій роботі промахи, перебільшують їх значимість.

5. Вимагають виконання роботи в надурочний час або у вихідні дні.

Газлайтинг – специфічний вид психологічного насилля, психологічна маніпуляція, завдання якої полягає в тому, щоб змусити людину засумніватися в об’єктивності того, що відбувається. Газлайтинг – це форма психологічного насилля, коли аб’юзер намагається переконати жертву в тому, що вона поводить себе неправильно, дещо «дивно». Змушує сумніватися у своїх діях, реакціях і відчуттях, у своїх переживаннях і спогадах. Людина, яка застосовує газлайтинг, називається газлайтером.

Ознаки газлайтингу:

1. Думка працівника/-ці взагалі не розглядається, у відповідь звучать нелогічні контраргументи.

2. Розмова про питання, яке важливе для працівника/-ці, постійно відкладається, не може відбутися – керівник/-ця уникає спілкування будь-якими методами.

3. Працівнику/-ці постійно наголошують, що він/вона не може мати власної думки, що його/її ідеї, пропозиції надумані, нереальні, не можуть бути реалізовані.

4. Працівника/-цю переконують у тому, що його/її стурбованість якимись робочими питаннями, бажання обговорити робочі проблеми – це особиста проблема, яка пояснюється «неадекватним станом».

5. Постійне наголошення на тому, що працівник/-ця неправильно запам’ятовує розпорядження, доручення, факти, репліки з розмов.

Сталкінг – прояв психологічного насильства, коли кривдник/-ця переслідує жертву в реальному житті і онлайн та нав’язливо вимагає її уваги.

Ознаки сталкінгу:

1. Постійно зустрічаєте людину поряд зі своїм місцем роботи, навчання чи домом; вона знає ваш розклад та шукає зустрічі попри вашу незгоду;

2. Отримуєте постійні повідомлення, дзвінки чи листи – навіть після прохання зупинитися;

3. Отримуєте небажані подарунки, що слугують інструментом для маніпуляцій та причиною з вами побачитись;

4. Вам погрожують і вимагають зустрічі; переконують, що ви не знаєте, чого насправді хочете;

5. Вашу особисту інформацію, фото чи відео використовують для маніпуляцій та шантажу проти вас.

Аб’юз – стосунки, в яких одна людина порушує особисті кордони іншої, принижує, допускає жорстокість в спілкуванні та діях з метою придушення волі жертви.

Ознаки аб’юзу:

1. Людина негативно відгукується про колишніх партнерів.

2. Людина нав’язує свою допомогу, коли її не просили, або напоказ її проявляє, що ставить в незручне становище її партнера.

3. Людина патологічно ревнує, контролює.

4. Людина не відчуває себе ні в чому винною.

5. Людина поводиться агресивно, коли злиться.

6. Здійснює певні дії, які можуть залякати жертву.

7. Людина керується подвійними стандартами: все, що їй вигідно, вона вважає корисним і потрібним.

Харасмент – форма дискримінації, яка включає будь-яку небажану та настирливу фізичну і словесну поведінку, що ображає або принижує людину, або порушує недоторканність її приватного життя (докучання, сексуальні натяки, жести та інші дії, які можуть образити або принизити іншу людину). Харасмент — це не тільки про сексуальні домагання.

Ознаки харасменту:

1. Двозначні електронні листи та інші повідомлення.

2. Непристойні жарти або анекдоти з сексуальним підтекстом.

3. Сексуальні коментарі про зовнішність, одяг або частини тіла.

4. Дотики та погладжування без дозволу.

5. Образливі коментарі про чиюсь сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.

Хронічний стрес і разова травма в дитинстві: що руйнує, що лікує, і з чого почати батькам🖐️

👉«Дитина не ламається від сліз. Вона ламається від самотності в сльозах»

Ця тема важлива не лише для психологів. Вона про щоденне життя родин: про бідність і постійні сварки дорослих, про війну й вимушені переїзди, про нескінченні «треба» і «мусиш» у школі. А ще — про разові події, які можуть різко перевернути світ дитини: аварія, напад, свідчення насильства, раптова втрата.

Нижче — чітке порівняння двох типів впливу й практичні кроки, що реально допомагають.

Що таке «разова травма», а що — «хронічний стрес»

Разова (гостра) травма — це одна подія з високою загрозою: аварія, напад, стигматизуючий інцидент (епізод публічного приниження), різка втрата. Світ «до» і «після» помітно відрізняється. Реакції часто яскраві: переляк, кошмари, спогади-«спалахи», уникання всього, що нагадує про подію.

Хронічний стрес — це тривалий вплив несприятливого середовища: бідність, домашнє насильство або постійна напруга, непередбачуваність дорослих, багато місяців чи років «ти маєш бути ідеальним». Цей тип менш помітний, але підточує щодня: мовчки підвищує базову тривогу, виснажує нервову систему й формує «світ небезпечний, на себе покладатися не можна».

Як це впливає на мозок і тіло

Дитячий мозок пластичний: він підлаштовується під умови виживання.

При разовій травмі вмикається «аварійний режим»: різкий викид гормонів стресу готує до втечі/боротьби/завмирання. Зазвичай після безпечної підтримки система повертається до норми. Якщо подія надмірно важка або підтримки немає — зберігаються «петлі» переактивації: мигдалеподібне тіло надчутливе до небезпеки, спогади «зриваються» без попередження.

При хронічному стресі дитина живе в постійній готовності «бити/бігти». Рівень кортизолу то підстрибує, то «вигорає», страждає сон, імунітет, увага. З часом гальмується розвиток префронтальної кори (планування, самоконтроль) і гіпокампа (пам’ять, навчання), а система «тривога-тривога-тривога» стає стандартом. Це не «характер поганий» — це нейробіологія.

 Емоційна регуляція й тривога: як відрізнити

Після разової травми частіше бачимо страхи, нічні кошмари, уникання місць/людей, «емоційні вибухи» у тригерах. Може сформуватися ПТСР, але при своєчасній допомозі ризик знижується.

При хронічному стресі базова тривога підвищена завжди. Дитині важко розуміти й називати почуття, вона або «горить» (дратівливість, імпульсивність), або «гасне» (байдужість, апатія). Часті скарги на живіт/голову, труднощі з концентрацією, «вічна втома». Нерідко формується занижена самооцінка, сором і перфекціонізм («якщо буду ідеальною — хоч трохи безпечно»).

Як це формує особистість і стосунки

✅Разова травма без підтримки може залишити «острівці» болю: недовіру в подібних ситуаціях, страх близькості, різкі реакції на несправедливість. З підтримкою з’являється протилежне — досвід власної сили: «мене не зламало», а також емпатія до інших.

✅Хронічний стрес навчає «внутрішнім правилам»: «на дорослих покладатися небезпечно», «я — неважливий», «світ хаотичний». Часто спостерігаємо дві крайності: learned helplessness (вивчена безпорадність) або гіперконтроль і жорсткість до себе та інших. У стосунках — або злиття й страх втрати, або дистанція й недовіра.

 ‼️Що робити батькам: базові кроки, які працюють

👉Спільне для обох випадків

* Створіть реальну безпеку: відсутність насильства і принижень, прогнозовані правила, дорослий, який витримує емоції дитини.

* Поверніть тіло в спокій: сон за віком, регулярне харчування, прогулянки, фізична активність, дихальні вправи, ритуали на ніч.

* Дозвольте почуттям бути: «Я бачу, що тобі страшно/зло/сумно. Я поруч». Не переконуйте «нічого страшного», не соромте за сльози.

💢Якщо це разова травма

* Психологічна перша допомога: спокійний контакт, відновлення рутини, мінімум допитів, жодного примусу «розказуй усе».

* Допоможіть «розповісти історію» у безпечний момент: малюнок, казка, хронологія «що було — хто допоміг — чим це закінчилося».

* За стійких симптомів більше 4 тижнів зверніться до фахівця з травмоорієнтованих підходів (TF-CBT, EMDR для старших дітей, дитячо-батьківська психотерапія для малюків).

Якщо це хронічний стрес

* Зменшіть «джерела вогню»: стабілізуйте побут, перегляньте навантаження, обмежте токсичні взаємодії, захистіть від свідкування насильства.

* Додавайте «буферні стосунки»: один стабільний, емпатичний дорослий — уже фактор відновлення.

* Вчіть регуляції щодня: короткі дихальні паузи, «емоційний лексикон», планування дня, вправи на заземлення, «щоденник перемог».

* Перегляньте стиль виховання: менше наказів — більше чітких меж із поясненнями; вимогливість + тепло.

 Коли обов’язково шукати професійну допомогу

* Регрес навичок (енурез, втрата мовлення), тривала безсоння чи кошмари.

* Самопошкодження, суїцидальні висловлювання, ризикована поведінка.

* Різка ізоляція, відмова ходити до школи місяцями.

* Постійні соматичні скарги без медичної причини.

* Дитина була свідком або жертвою насильства.

Працюють травмообізнані підходи: TF-CBT, CPP (для дошкільнят), PCIT (для молодших), сімейна терапія, іноді — робота з батьківською травмою, бо «налитий» дорослий може «перелити спокій» дитині.

Що говорити дитині: кілька фраз-опор

* «Те, що ти відчуваєш, має сенс. Твоє тіло так реагує на складне».

* «Ти не один. Я з тобою, і ми крок за кроком це владнаємо».

* «Ми не мусимо згадувати все зараз. Коли захочеш — скажеш. Я слухатиму».

* «Сьогодні ми зробили маленький крок — і цього достатньо».

 ✅Підсумок

Разова травма — це різка хвиля, яка збиває з ніг. Хронічний стрес — це повільний приплив, що щодня тягне з сил. Обидва стани змінюють мозок і серце дитини, але обидва піддаються відновленню там, де є реальна безпека, передбачуваність і дорослий, здатний співпереживати та тримати межі.

‼️Ніхто не ідеальний. Дітям не потрібні бездоганні батьки — їм потрібні достатньо надійні . І з цього починається шлях від травми до сили. 

Рани дитинства, які ми носимо у дорослості. І чому вони продовжують боліти навіть тоді, коли ми давно виросли?

 Більшість наших реакцій у дорослому житті — це не "просто характер" чи "така вдача". Це наслідки досвіду, який ми отримали у дитинстві. Саме там формуються наші базові переконання про себе, світ і людей. І якщо цей досвід був травматичним, необробленим або непрожитим — ми переносимо його у доросле життя у вигляді емоційних ран.

✅Найпоширеніші з них:

1. Рана відкидання

Коли дитина не отримує безумовного прийняття, вона виростає з відчуттям:

"Мене можуть не вибрати, я не достатньо цінний/цінна". У дорослості це проявляється страхом близькості, самознеціненням, намаганням “не заважати” або надмірною покірністю.

2. Рана покинутості

Якщо поруч не було емоційно присутнього дорослого, з’являється глибоке переконання:

"Мене можна залишити". Доросла людина з такою раною часто чіпляється за стосунки, боїться розривів, переживає нав’язливу тривогу й обирає "триматися за будь-що, аби не бути самою".

3. Рана приниження

Образливі слова, стидіння, висміювання, "та що з тебе виросте" — усе це залишає слід.

У дорослості формується: страх бути собою, постійна тривога зробити щось неправильно, гіперчутливість до критики.

4. Рана несправедливості

Занадто суворе виховання, вимоги бути "ідеальним", відсутність права на емоції — породжують глибоке внутрішнє напруження.

У дорослості така людина часто живе за принципом:

"Все або нічого", "я мушу бути найкращим", "помилки — це провал".

Звідси вигораність, жорсткість до себе й інших, перфекціонізм.

5. Рана зради (або довіри)

Коли дитина переживає непослідовність, обман, порушені обіцянки, — у дорослості виникає:

недовіра, ревнощі, контроль, страх бути обманутим.

Такі люди часто перебувають "напоготові", не розслабляються, перевіряють інших навіть у дрібницях.

Чому ці рани не зникають самі?

Бо мозок зберігає досвід і формує моделі поведінки, які повторюються автоматично. Дитина не могла вплинути на ситуацію — але доросла людина може:

✔️усвідомити свої тригери

✔️навчитися новим реакціям

✔️прожити емоційний досвід у безпечному середовищі

✔️поступово змінити переконання про себе

Рана — це не вирок. Її можна зцілити. Поступово, лагідно, з підтримкою фахівця або через роботу з власними емоціями. І кожен такий крок робить життя дорослішим, спокійнішим і справжнішим.

Колективна пам'ять та трансгенераційна травма - наслідки Голодомору на покоління

 🕯️ Голодомор - біль, що живе в пам’яті поколінь

Це не лише історія про голод. Це історія про тишу, страх, втрату і виживання. Про порожні миски, які стали символом не лише фізичного голоду, а й глибокої травми, що передається через покоління.

Трансгенераційна психотравма голодомору - це не “містика” і не просто пам’ять про минуле. Це психологічні, поведінкові та навіть фізіологічні зміни, які передаються від травмованих поколінь до їхніх дітей та онуків.

🌾 Ми носимо цю пам’ять у дрібницях:

– у звичці доїдати все до останнього крихітки  

– у тривожному ставленні до запасів  

– у глибокому внутрішньому страху втрати контролю над базовими потребами  

Нащадки виживших після голодомору отримали певні звички та страхи, які передаються з покоління в покоління. Навіть якщо людина не пережила голод особисто, у неї може бути:

✅️тривога за їжу та ресурси,

✅️страх, що «все може закінчитись»,

✅️складність довіряти державі чи системі,

✅️звичка жити «про всяк випадок»,

✅️відчуття, що світ небезпечний.

Це — не її особистий досвід. Це відлуння травми її предків.

Це — колективна пам’ять, яка проявляється навіть сьогодні. Вона живе в наших тілах, у наших реакціях, у нашій культурі. І водночас — це пам’ять про гідність, про силу вижити, про цінність життя.

🕯️ Ми маємо пам’ятати, говорити, передавати знання про цю жахливу подію, щоб ця історія не повторилася.  

Психологічний тест на вибір професії. Виберіть фігуру і дізнайтеся, яка професія вам підходить

Робота займає значну частину нашого життя, тому цілком природно прагнути того, щоб вона приносила глибоке задоволення і відповідала внутрішнім схильностям.

Якщо людина перебуває в пошуках свого покликання або бажає перевірити, наскільки правильним був зроблений раніше професійний вибір, психологічний тест, заснований на візуальних асоціаціях, може стати цікавою підказкою.

Для його проходження необхідно обрати одну з кількох фігур, кожна з яких символізує певний тип особистості та сферу діяльності.

🔺Фігура перша: царство креативу та свободи

Вибір першої фігури свідчить про глибоко творчу натуру. Таку людину вирізняє нестандартний, іноді навіть зухвалий підхід до вирішення будь-яких ситуацій. Вона гостро прагне свободи самовираження і важко переносить жорсткі рамки та обмеження. Її розум найкраще функціонує в атмосфері, де панують політ фантазії та можливість створювати щось унікальне.

Потенційні професії. Людині, яка обере цю фігуру, підійдуть професії, тісно пов’язані з мистецтвом і генеруванням ідей. Варто детально розглянути такі сфери, як дизайн (графічний, інтер’єрний, модний), література, театральне чи кінематографічне мистецтво, а також реклама та маркетинг, які вимагають креативного контенту.

⭕Фігура друга: емпатія та гуманітарне покликання

Якщо ваш вибір припав на другу фігуру, це вказує на виняткову емпатичність особистості. Ви людина, яка глибоко співпереживає іншим, має розвинену інтуїцію та здатність тонко відчувати емоційний стан людей навколо.

Ця особливість є чудовою основою для будь-якої діяльності, де на першому місці стоять взаємодія та допомога.

Потенційні професії. Сфера вашого призначення лежить у гуманітарній площині. Цілком ймовірно, що ви могли б знайти глибоке задоволення у ролі педагога, лікаря чи медсестри, психолога, соціального працівника та волонтера. Будь-яка діяльність, яка передбачає активну підтримку, піклування про інших та вирішення людських проблем, підходить вам найкраще.

❌ Фігура третя: спрага до змін та різнобічність

Вибір третьої фігури вказує на надзвичайну різнобічність і динамічність вашого характеру. Ви людина, якій важко всидіти на одному місці, адже вас постійно приваблює все нове, незвідане та неординарне. Рутина й монотонність швидко викликають у вас нудьгу та втрату мотивації, а атмосфера непередбачуваності дарує відчуття комфорту і натхнення.

Потенційні професії. Вам ідеально підійде робота, яка вимагає великої кількості пересувань, частих відряджень або така, що складається з безлічі різноманітних, не пов’язаних між собою завдань. Це можуть бути професії у сфері продажів, туризму, управління проєктами з різними напрямками або діяльність, пов’язана з постійним навчанням і впровадженням нових технологій.

⬜Фігура четверта: аналітичний розум і точність

Якщо ваш вибір зупинився на четвертій фігурі, це свідчить про пунктуальний та аналітичний розум. Ви не схильні до поспішних, імпульсивних дій. Натомість вашою сильною стороною є здатність розкласти інформацію «по поличках», десять разів проаналізувати ситуацію, перш ніж ухвалити зважене рішення. Точність, логіка та увага до деталей — ваші головні переваги.

Потенційні професії. Вам підійде все, яка вимагає скрупульозної роботи з документацією, обчисленнями та великими масивами даних. Фінансист, бухгалтер, аудитор, економіст, програміст чи аналітик — ось сфери, де б ви почувалися максимально на своєму місці, забезпечуючи точність і порядок.

Цей невеликий тест пропонує початковий погляд на ваші вроджені схильності. Для глибшого розуміння свого професійного шляху завжди варто поєднувати такі психологічні підказки з власним досвідом і самоаналізом.

✨ 50 ЧАРІВНИХ КЛЮЧІВ ДО ВІДНОВЛЕННЯ: АКТИВНОСТІ ДЛЯ СУПЕРГЕРОЇВ ПОВСЯКДЕННЯ ✨

Ваш внутрішній ресурс — це ваш особистий супергеройський запас енергії. Коли він на нулі, ми відчуваємо виснаження. Але його можна поповнити! Це не про лінь, а про інвестицію у своє самопочуття.

Ось 50 перевірених та просто приємних активностей, розділених за зонами впливу, які допоможуть вам знову засяяти для всіх , хто хоче зберегти своє ментальне_здоров'я.

❓️ЯК ПРАВИЛЬНО ПОЧИНАТИ ДЕНЬ

1️⃣. Прокидайся без різкого стресу

✅️Уникай різких гучних будильників.

✅️Дай собі 2–3 хвилини просто «прийти до тями»: розтягнутися, зробити кілька глибоких дихань.

Це знижує рівень кортизолу на старті.

2️⃣. Заземлення для нервової системи (1–3 хв)

Перед тим, як взяти телефон:

✅️Повільно вдихни 4 секунди — видихни 6 секунд.

✅️Промов подумки: «Я тут. Я в безпеці. День починається м’яко».

Це включає вентральний вагус і готує до навантаження.

3️⃣. Легка активація тіла

Не обов’язково спорт. Достатньо 2–5 хвилин:

✅️м’яка розтяжка

✅️рухи плечима та шиєю

✅️повільне пробуджувальне потягування

✅️коротка прогулянка до кухні чи балкона

Тіло «включається» — мозок теж.

4️⃣. Ясність замість хаосу: план дня (3 хв)

Запитай себе:

✅️Які 1–3 ключові задачі сьогодні?

✅️Що я можу зробити м’яко?

✅️Що точно не є пріоритетом?

Це зменшує тривожність і розсіювання уваги.

5️⃣. Перший годинний блок — без «важкого» стресу

✅️Уникай одразу читати новини, листи, соцмережі.

Заміни це ритуалом:

✅️чай/кава

✅️душ

✅️тихий музичний фон

✅️короткий запис думок

Дай нервовій системі ввійти в день плавно.

6️⃣. М’який старт роботи

✅️Почни з простого завдання, яке можна виконати швидко.

Це створює ефект «першої перемоги», що активує мотиваційний центр мозку.

7️⃣. Турбота про себе до обіду

Зроби 1 дію з розряду «підтримка ресурсу»:

✅️склянка води

✅️3 хвилини дихання

✅️кілька кроків

✅️коротка пауза без телефону

✅️тепла фраза для себе: «Я роблю достатньо»

❗️Якщо коротко, то формула ідеального ранку виглядає так:

Дихання - Рух - Чай/вода - Ясність - М’який старт - Турбота про себе

❓️Чи виходить в тебе починати свій день за цією формулою

8 ПРИНЦИПІВ СПІВПРАЦІ І НЕНАСИЛЬСТВА

 

✅️МІФИ І ФАКТИ ПРО НАСИЛЬСТВО ПРОТИ ЖІНОК

 

❗️Як відновитися після ночі тривоги, обстрілів чи недосипу

 Після ночей, коли доводиться переживати обстріли, сирени чи просто не спати від страху — тіло і психіка працюють у режимі виживання.

Навіть якщо фізично ти в безпеці, всередині лишається напруга, втома і розгубленість.

Організму потрібно допомогти повернутися в стан рівноваги — м’яко, без тиску.

1️⃣. Безпека — це перший крок до відновлення.

Поки тіло не відчує, що небезпека минула, воно не здатне розслабитися.

👇Вправа:

Переконайся, що зараз безпечно.

Зроби кілька повільних вдихів і видихів.

Подивися довкола: назви 5 речей, які бачиш, 4 — які чуєш, 3 — які можеш відчути тілом.Ця проста вправа допомагає мозку “перемкнутися” з режиму загрози на спокій.

2️⃣. Дозволь тілу розрядитися

Після страху тіло часто тремтить — це природна реакція нервової системи, яка допомагає вивільнити напругу. Не стримуй цього.

Коли тремтіння минає — зроби кілька легких рухів: потягнися, походи, розітри руки.

Рух — це сигнал: “Я живу, я можу рухатися, небезпека минула”.

3️⃣. Поверни контакт із тілом і світом

✅️Не намагайся “відіспатися” одразу.

Якщо ти ліг під ранок, прокинься не пізніше ніж через 1,5–2 години після звичного часу пробудження. Це допоможе не збити біоритми ще більше.

✅️Вийди на світло.

Сонячне або штучне яскраве світло пригнічує мелатонін і “вмикає” мозок. 10–15 хвилин прогулянки або просто відкриті штори — вже допоможуть.

✅️Випий воду, потім каву чи чай.

Зневоднення посилює втому, тому спершу — вода, а вже потім — кофеїн (але не більше 2 порцій до 14:00).

4️⃣. Подбай про базові потреби

Коли ми переживаємо страх, тіло витрачає багато енергії — навіть якщо здається, що “нічого не робили”.

Тому важливо:

✅️Пити воду — відновлює баланс.

✅️Їсти щось тепле і м’яке — суп, каша, чай. Це створює відчуття турботи і безпеки.

✅️Тепло загорнутися — ковдра, плед, обійми. Тепло сигналізує мозку: “Я в безпеці”.

✅️По можливості поспи в обідній час. Навіть 30–40 хвилин відпочинку дають системі шанс “перезапуститися”.

5️⃣. Дай місце емоціям

Те, що ти відчуваєш — нормально. Страх, плач, гнів, тремтіння — це не слабкість, це спосіб нервової системи вивільнити напругу.

Якщо хочеш — поговори з кимось, кому довіряєш. Або запиши свої думки у щоденник.

Іноді допомагає навіть просто мовчки посидіти поруч із близькою людиною чи твариною.

6️⃣. Увечері — м’який перехід до сну

Після таких ночей сон може не приходити одразу. Тому важливо створити умови для спокою, навіть якщо заснути важко.

✅️Без новин і гучних розмов.

✅️Теплий чай, приглушене світло, тиха музика або аудіоказка.

✅️Уяви місце, де тобі спокійно і безпечно — і дозволь собі там “побути”.

Навіть якщо сон короткий або поверхневий — це вже початок відновлення.

7️⃣. Стався до себе ніжно

Твоє тіло і психіка щойно витримали надмірне навантаження.

Не вимагай від себе продуктивності, не змушуй “взяти себе в руки”.

Сьогодні достатньо просто:

✅️Повільно дихати

✅️Їсти, пити, рухатися

✅️Бути поруч із тими, хто підтримує

❗Твоє тіло знає, як відновитися — допоможи йому робити це у своєму ритмі.