Батьки часто опиняються перед непростою дилемою: з одного боку, хочеться допомогти дитині, аби вона не страждала, не помилялася, не нервувала. З іншого боку - є страх «розбалувати» чи зробити її безпомічною.
Правда полягає в тому, що надмірна опіка не дає дитині навчитися жити самостійно. Якщо постійно робити за дитину те, з чим вона здатна впоратися, то у неї формується переконання: «Я не зможу без мами/тата». А це прямо впливає на впевненість у собі в майбутньому.
👉 Приклад: якщо ви завжди зав’язуєте шнурівку чи збираєте рюкзак за дитину, робите поробки для ярмарок, то вона не навчиться це робити сама. У підлітковому віці це може проявитися ширше: «Не буду пробувати, бо все одно не вийде».
Тому головне завдання батьків - не замінювати дитину, а створювати умови, де вона може пробувати, помилятися й удосконалюватися.
Як це виглядає на практиці?
- Дозвольте дитині робити самій. Навіть якщо повільніше чи неідеально. Так вона тренується, а не уникає завдання.
- Ставте запитання замість готових рішень. Наприклад: «Як ти думаєш, з чого почати?», «Які в тебе варіанти?» - це стимулює мислення й пошук виходу.
- Допомагайте дозовано. Коли завдання надто складне, можна підказати або зробити частину разом, але решту залишити дитині.
- Хваліть за зусилля, а не лише за результат. Фраза «Ти молодець, бо старався» формує внутрішню мотивацію, а не залежність від оцінки.
- Пояснюйте, що помилки - це нормально. Дитина вчиться через досвід, і помилки - його частина. Якщо сварити за кожен промах, то бажання пробувати зникає.
Підтримка - це не контроль і не «порятунок» від кожної труднощі. Справжня допомога полягає в тому, щоб дати дитині право на власний досвід і бути тим, хто підтримає, підкаже й підстрахує, але не проживе життя замість неї.
Немає коментарів:
Дописати коментар