Уявіть ситуацію: ви питаєте дитину, чи почистила вона зуби, і чуєте впевнене «так» - хоча щітка суха.
У цей момент у багатьох батьків виникає спокуса сказати: «Не смій брехати!», розсердитися чи навіть покарати. Але насправді дитяча брехня не завжди про «погану поведінку». Часто - це зовсім інше.
Чому діти починають брехати?
🔷 У малюків (3–5 років) фантазії та вигадки ще дуже тісно переплітаються з реальністю. Сказати «я вже був у космосі» для них так само природно, як для нас поділитися спогадом.
🔶 У молодшій школі діти частіше починають «приховувати правду», щоб уникнути покарання («я зробив домашнє, чесно») або здобути бажане («мама дозволила ще мультик»).
🔷 Прагнення уваги теж грає свою роль: іноді вигадана історія робить дитину цікавішою для друзів чи дорослих.
🔶Наслідування: якщо дитина бачить, як дорослі «прикрасили» правду, вона робить так само.
Чому це не завжди погано?
Брехня може свідчити про розвиток уяви.
Це спосіб дослідити межі дозволеного.
Це сигнал: дитина боїться осуду, хоче уникнути неприємностей або прагне вашої уваги.
Брехня - це радше повідомлення: «Мені важливо, як ти відреагуєш на мої слова».
Як реагувати?
❌ Не клеїти ярлик «брехун». Дитина швидко повірить у нього й почне брехати ще більше.
✅ Спокійно запитати: «Чому ти так сказав? Чого ти боявся чи чого хотів?»
✅ Хвалити за чесність, навіть якщо правда виявилася неприємною.
✅ Давати приклад власної чесності. Бо діти не слухають наші слова - вони повторюють наші дії.
Брехня у дитинстві - це не вирок і не характеристика «на все життя». Це нагода зрозуміти свою дитину краще.
І найважливіше, чому вона навчиться в цей період: правда безпечна, якщо поруч дорослий, який не карає, а слухає й підтримує.
 |
Немає коментарів:
Дописати коментар