Булінг - це насильство. Ніхто не заслуговує на те, щоб над ним знущалися!

ЮНІСЕФ визначає булінг (від анг. to bull – переслідувати) як небажану агресивну поведінку дітей шкільного віку, що призводить до цькування дитини іншою дитиною чи групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили.

Багато хто не надає булінгу значення. Але насправді це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин, яка з часом переростає в насильство.

Кривдники можуть знайти безліч причин, щоб цькувати слабшого: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Часто діти можуть цькувати через те, що бажають самоствердитись і завоювати авторитет в очах колективу однокласників, аби їх боялися та поважали.

Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно.

У цькуванні в школі завжди є три групи: потерпілий (жертва), кривдник (булер, агресор), спостерігачі (свідки або безпосередні очевидці ситуації булінгу). У разі, якщо булінг (цькування) вчиняється групою осіб, то зазвичай серед кривдників(ниць) виділяється лідер(ка), а також один або кілька послідовників(ниць).

Частіше за все люди, які цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

Кожна дія чи слово (сказане свідомо або ні) мають свої наслідки. Так само і булінг залишає слід на кожній зі сторін.

Опинившись у ролі потерпілого, дитина отримує величезну кількість психічних травм, які неминуче позначаються на її житті: розлади психіки, складнощі у взаєминах, хвороби.

Для кривдника наслідки не такі відчутні, проте у майбутньому їх також може мучити сором. Обравши за основу негативну поведінку, булери не завжди знаходять свій шлях у дорослому житті, мають проблеми у побудові стосунків (як робочих, так і при створенні власної родини).

Спостерігачі ж отримують досвід власного безсилля перед владою більшості, сором за свою легкодухість, що призводить до зниження самооцінки; також у тих, хто стає свідками булінгу нерідко виникає думка, що насильство це нормально.

Важливо розрізняти булінг і конфлікт. Не кожен конфлікт є булінгом. Ситуація, коли одна дитина штовхнула іншу без наміру заподіяти шкоду або під час гри у футбол поцілила кедом по нозі – є конфліктом. Ситуація, коли дитина навмисне фотографує однокласників у роздягальні та шантажує або поширює це фото з метою приниження – є булінгом.

Конфлікт може стати булінгом лише коли він повторюється знову і знову.